21.06.2015
«Вогонь пам'яті, шани і
вдячності – вічний»
|
В лісах зрівняв окопи час,
А поле битви стало гаєм –
Хова рубці земля од нас…
Але душа не забуває.
М. Нагнибіда |
22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без
оголошення війни напала на Радянський Союз. Захопивши Україну, встановлювався
окупаційний режим. Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Практично в
кожному українському місті був свій „Бабин Яр”: за роки окупації в Бабиному Яру
в Києві загинуло понад 220 тис., в Дробицькому Яру в Харкові – понад 60 тис., в
Янівському концтаборі у Львові – понад 160 тис. людей. А всього в Україні в
період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн.
військовополонених. Гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси
України. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина,
коштовності, чорноземи, а також робоча сила. З України на примусові роботи до Німеччини
було вивезено 2,4 млн. чоловік.
І хоч окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю,
але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу.
Навпаки, нацистський “новий порядок” викликав масовий рух Опору в Україні.
21 червня в бібліотеці ім. В. Кучера відбулася година пам'яті «Вогонь пам'яті, шани і вдячності – вічний» присвячена Дню скорботи і вшанування
пам’яті жертв війни в Україні. Учасники заходу з цікавістю і хвилюванням прослухали розповідь бібліотекаря Кучеренко
А. В. про початок німецько-радянської
війни і втрати українського народу в Другій світовій війні та переглянули презентацію «Вогонь пам’яті» і уривок з документальної
стрічки «1941. Заборонена правда».
 |
 |
В
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни ми згадуємо всіх тих, хто загинув
на полі бою, кого замучили в концентраційних таборах, кого розстріляли у
в'язницях НКВД, хто пожертвував найдорожчим – життям, задля того, щоб наша Вітчизна була вільною.
Схиляємо голови перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
Слава їм, вічна і світла пам'ять!