1.04.2015

Бібліотека №119
Мандри чарівними шляхами Ганса Крістіана Андерсена
 
 «Казки самі приходять до мене.
Їх нашіптують дерева,
вони вриваються з вітром.»
Г.-К. Андерсен
 
Казкова карусель «Мандри чарівними шляхами Ганса Крістіана Андерсена» закружляла 1 квітня вихованців ДНЗ № 176 у бібліотеці № 119 (із циклу «Від казки народної до казки літературної», за проектом «Маленькі кроки у світ великої літератури»), адже відомий данський письменник написав понад 170 казок та історій, перекладених 150 мовами світу, зокрема, і українською, а серед перекладачів – Михайло Старицький, Марія Грінченко, Оксана Іваненко, Галина Кирпа.

Уважно малята слухали уривки із оповідання Ірен Роздобудько «Казки для кота Лукойє» (із серії «Життя видатних дітей») про бідне, але сповнене мрій та фантазій дитинство маленького Ганса, котрий дуже любив гратися у власний ляльковий театр – ящик із ляльками, яких із дерева вирізав тато і для яких хлопчик придумував різні пригоди, а глядачем був улюблений кіт Карл. З цих дитячих історій вийшли чудові казки, які нашим маленьким читайликам «запропонував» іграшковий Оле-Лукойє – казковий чоловічок із чарівною парасолькою, яку він розкриває над дітьми і розповідає їм казки. «Соловей», «Дюймовочка», «Кресало», «Снігова Королева», «Принцеса на горошині» - на зупинках казкової каруселі дітлахи обирали книжки з виставки «Славетний казкар Ганс Крістіан Андерсен», виразно читали віршики про книги і улюблених казкових героїв.
 
Залюбки дошкільнята переглядали мультфільм «Гидке каченя», співчували нещасному пташеняті, коли з нього глузували домашні птахи, хвилювалися, коли воно зимувало, раділи, коли Гидке каченя перетворилося на прекрасного білого Лебедя, котрий розправив крила і полетів у широкий світ.
Із задоволенням діти подорожували казковими шляхами чарівника Ганса Крістіана Андерсена в Країну добра, щастя і торжества справедливості.
«Я буду співати тобі про щасливих та нещасних, про добро і зло..», - обіцяє імператору Соловей із казки Андерсена. Саме цим 40 років займався Великий Казкар, і його твори читали, читають і будуть читати, тому що вони дивовижні.