Бібліотека №115

7.11.2013

З глибини віків

 „Люблю слова ще повнодзвонні,
як мед пахучі та п’янкі,
слова, що в глибині бездонній
пролежали глухі віки...”
М. Драй-Хмара

Напередодні дня української писемності та мови наші читачі (учні 9-х та 10-х класів ЗОШ № 259), які цікавляться національною історією і тисячолітньою традицією її передачі та утворення у слові здійснили цікаву подорож у сиву давнину по сторінках літопису „Повість врем’яних літ”. Мандрувати в часі присутнім допомагали старший науковий співробітник Горовий А. В. та Топілко О. В. - керівник науково-дослідного відділу музейних програм і проектів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Під час цікавого спілкування перед хлопцями та дівчатами у всій повноті і глибині, красі і невмирущості розкрилися образи давнього твору. Створена на межі ХІ-ХІІ ст. ця літературна пам’ятка є не лише цінним джерелом історії Київської Русі, а й видатним літературним твором, збірником епічних пісень, легенд та переказів. Змістовна розповідь ілюструвалась показом яскравих слайдів: зображенням та скульптурою Нестора Літописця, давніми літописами, зразками текстів та ін.

Закінчення зустрічі перетворилось на діалоги між гостями бібліотеки та її читачами, під час яких сучасна молодь продемонструвала зацікавленість історією своїх пращурів, своїм походженням.
 
 
 
 
 

22.10.2013

                     Поетичні візерунки Лідії Новикової
      Приходять вірші до поетів,
Мов сяйво сонця і зірок.

Бібліотека № 115 для дітей продовжує знайомити своїх читачів з новими українськими авторами та їх творами.
Сьогодні це була поетеса Лідія Новикова – член НСПУ та голова  літературної ради літоб’єднання «Радосинь». Вона пише і для дітей, і для дорослих. Своїм дорогоцінним щастям пам’ятати і любити Л. Новікова щедро ділиться з читачем, стверджуючи, що «багато щастя не буває». Надзвичайно симпатичні її вірші для дітей: «Вітер чубатий», «Солодкі сни», «Качина родина» та ін. Вони пронизані безмежною добротою, напоєні живлющою любов’ю письменниці. І цей посил автора, її помітні порухи душі відчули наші читачі ЗОШ № 248 1-3 класів. Вони завзято разом вивчали і декламували скоромовки, відгадували загадки, насолоджувались влучним, яскравим словом поетеси, приєднавшись до її поетичних мандрів світами і всесвітами.  Дехто з дітей признались, що пробують самі складати казки та вірші. На згадку учні отримали збірки віршів Лідії Новикової для класних бібліотек.
 
 
 
 
 
 
 
 

19.10.2013

Зелений материк в Синьому океані

Австралия — страна наоборот
Она располагается под нами.
Там, очевидно, ходят вверх ногами,
Там наизнанку вывернутый год.
Там расцветают в октябре сады,
Там в январе, а не в июле лето,
Там протекают реки без воды
    (Они в пустыне пропадают где-то).


Цієї суботи, 19 жовтня 2013 р., в бібліотеці №115 для дітей відбулась подорож до найменьшого материка Землі, де все най-най-най... – Австралії. Вирушили у мандрівку, яка проходила під час інтелектуально-розважальної гри «Австралія, якої ми не знаємо», наші читачі 7-го класу (у рамках загальносистемного проекту Деснянської ЦБС «Щаслива Австралія – прекрасний край вічної весни» до 225 річчя Австралії як країни).
 
 
 
Розпочалась подорож з мозгового штурму, під час якого мандрівники виявили особливості країни, її флори та фауни, чим вона відрізняється від інших. І вже потім всі подивились відео з основними відомостями про материк. Знайомство з маловідомою землею продовжилось за допомогою відеовікторини, де на читачів чекали незвичні зустрічі з мешканцями країни, яких більше ніде не побачиш.
Подорожувати нашим розумникам допомагала книжково-ілюстрована виставка-енциклопедія «Австралія - terra incognita» та інтернет, бо кожна команда мала ноутбук і могла використати інформацію, що пропонує всесвітня павутина. На завершення подорожі команди отримали творче завдання: зробити презентацію Австралії, використавши всю інформацію, що отримали під час заходу. Юні мандрівники добре впорались з усіма завданнями і під час дружнього чаювання вирішили, що готові відвідати цю чудову країну не тільки віртуально, але й реально.
 
 

02.10.2013

Подорож книжковим містом

    Прочитаних книг виростає сім’я
    Все більша з книжками дружба моя
    Узимку,  улітку – у всі мої дні,
    Усюди вони при мені.
 
Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек до нас завітали учні молодшого шкільного віку приватної школи-садка «Аратта».  Вони з великим ентузіазмом взяли участь у бібліотечній бліц-хвилинці «Хто багато читає, той багато знає». Під час хвилинки-цікавинки уважно прослухали стислу інформацію про бібліотеку та книгу, із задоволенням відповіли на питання бліц-вікторини, створили ланцюжок українських прислів’їв про книгу, активно виконували завдання казкового лото. А потім наші нові читачі намалювали свої враження від першої зустрічі з бібліотекою. І ось, що вийшло…
Сподіваємось, що таких зустрічей буде ще багато!
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7.09.2013

«Моя професія – бібліотекар» до Всеукраїнського Дня бібліотек

Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!

Чи багато сучасних підлітків мріють стати бібліотекарями? А чи знають вони взагалі чим займається бібліотекар?
 
Ми вирішили “відкрити” професію, зробити її зрозумілою, розповісти про неї яскраво і правдиво. Запросили дівчат 7-го класу ліцею "Києво-Могилянський колегіуму" ні, не на екскурсію, а на свої робочі місця, щоб пояснити, в чому полягає наша “внутрішня робота”. А провідником дівчат у бібліотечному світі стала Катерина Анатоліївна Лисиця – досвідчений бібліотекар абонементу молодших класів.
 
 
 
Користувачі бібліотеки виявилися досить терплячими,  поки дівчата шукали їх формуляри, а потім за каталогом перевіряли чи є потрібна їм книжечка.
 
А ще дівчата допомагали виявити боржників та попередити їх телефоном про заборгованість.
 
 
 
Ми побачили і відчули зацікавленість роботою бібліотекаря, дівчата зголосились стати волонтерами та допомагати під час шкільних канікул. І нехай, йдучи назустріч побажанням батьків, вони виберуть інші спеціальності. Можливо, вони розкажуть своїм дітям про нашу дивну професію. Адже є маса прикладів, коли через десятиліття такі діти повертаються до нас на роботу.
 
Більше статтей...
Знайшли помилку у тексті?
Будь ласка, виділіть її  та натисніть Ctrl + Enter