Поетичні візерунки Лідії Новикової
Приходять вірші до поетів,
Мов сяйво сонця і зірок.
Бібліотека № 115 для дітей продовжує знайомити своїх читачів з новими українськими авторами та їх творами.
Сьогодні це була поетеса Лідія Новикова – член НСПУ та голова літературної ради літоб’єднання «Радосинь». Вона пише і для дітей, і для дорослих. Своїм дорогоцінним щастям пам’ятати і любити Л. Новікова щедро ділиться з читачем, стверджуючи, що «багато щастя не буває». Надзвичайно симпатичні її вірші для дітей: «Вітер чубатий», «Солодкі сни», «Качина родина» та ін. Вони пронизані безмежною добротою, напоєні живлющою любов’ю письменниці. І цей посил автора, її помітні порухи душі відчули наші читачі ЗОШ № 248 1-3 класів. Вони завзято разом вивчали і декламували скоромовки, відгадували загадки, насолоджувались влучним, яскравим словом поетеси, приєднавшись до її поетичних мандрів світами і всесвітами. Дехто з дітей признались, що пробують самі складати казки та вірші. На згадку учні отримали збірки віршів Лідії Новикової для класних бібліотек.
Зелений материк в Синьому океані
Австралия — страна наоборот
Она располагается под нами.
Там, очевидно, ходят вверх ногами,
Там наизнанку вывернутый год.
Там расцветают в октябре сады,
Там в январе, а не в июле лето,
Там протекают реки без воды
(Они в пустыне пропадают где-то).
Цієї суботи, 19 жовтня 2013 р., в бібліотеці №115 для дітей відбулась подорож до найменьшого материка Землі, де все най-най-най... – Австралії. Вирушили у мандрівку, яка проходила під час інтелектуально-розважальної гри «Австралія, якої ми не знаємо», наші читачі 7-го класу (у рамках загальносистемного проекту Деснянської ЦБС «Щаслива Австралія – прекрасний край вічної весни» до 225 річчя Австралії як країни).
Розпочалась подорож з мозгового штурму, під час якого мандрівники виявили особливості країни, її флори та фауни, чим вона відрізняється від інших. І вже потім всі подивились відео з основними відомостями про материк. Знайомство з маловідомою землею продовжилось за допомогою відеовікторини, де на читачів чекали незвичні зустрічі з мешканцями країни, яких більше ніде не побачиш.
Подорожувати нашим розумникам допомагала книжково-ілюстрована виставка-енциклопедія «Австралія - terra incognita» та інтернет, бо кожна команда мала ноутбук і могла використати інформацію, що пропонує всесвітня павутина. На завершення подорожі команди отримали творче завдання: зробити презентацію Австралії, використавши всю інформацію, що отримали під час заходу. Юні мандрівники добре впорались з усіма завданнями і під час дружнього чаювання вирішили, що готові відвідати цю чудову країну не тільки віртуально, але й реально.
|
Прочитаних книг виростає сім’я
Все більша з книжками дружба моя
Узимку, улітку – у всі мої дні,
Усюди вони при мені.
Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек до нас завітали учні молодшого шкільного віку приватної школи-садка «Аратта». Вони з великим ентузіазмом взяли участь у бібліотечній бліц-хвилинці «Хто багато читає, той багато знає». Під час хвилинки-цікавинки уважно прослухали стислу інформацію про бібліотеку та книгу, із задоволенням відповіли на питання бліц-вікторини, створили ланцюжок українських прислів’їв про книгу, активно виконували завдання казкового лото. А потім наші нові читачі намалювали свої враження від першої зустрічі з бібліотекою. І ось, що вийшло…
Сподіваємось, що таких зустрічей буде ще багато!
«Моя професія – бібліотекар» до Всеукраїнського Дня бібліотек
Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Чи багато сучасних підлітків мріють стати бібліотекарями? А чи знають вони взагалі чим займається бібліотекар?
Ми вирішили “відкрити” професію, зробити її зрозумілою, розповісти про неї яскраво і правдиво. Запросили дівчат 7-го класу ліцею "Києво-Могилянський колегіуму" ні, не на екскурсію, а на свої робочі місця, щоб пояснити, в чому полягає наша “внутрішня робота”. А провідником дівчат у бібліотечному світі стала Катерина Анатоліївна Лисиця – досвідчений бібліотекар абонементу молодших класів.
Користувачі бібліотеки виявилися досить терплячими, поки дівчата шукали їх формуляри, а потім за каталогом перевіряли чи є потрібна їм книжечка.
А ще дівчата допомагали виявити боржників та попередити їх телефоном про заборгованість.
Ми побачили і відчули зацікавленість роботою бібліотекаря, дівчата зголосились стати волонтерами та допомагати під час шкільних канікул. І нехай, йдучи назустріч побажанням батьків, вони виберуть інші спеціальності. Можливо, вони розкажуть своїм дітям про нашу дивну професію. Адже є маса прикладів, коли через десятиліття такі діти повертаються до нас на роботу.
|