Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Мокроусов, А. О. Етапи становлення : [на запитання відповідає голова Ватутінської райдержадміністрації Анатолій Олексійович Мокроусов] : до 10-річчя району // Вісник. - 1998. - січ. (спецвип. до 10-річчя р-ну).

Етапи становлення

На запитання нашого кореспондента відповідає голова Ватутінської райдержадміністрації Анатолій Олексійович МОКРОУСОВ.

— Шановний Анатолію Олек­сійовичу! Зараз жителі Вигурівщини-Троєщини вже звикли до своєрідного архітектурного ви­гляду нашого житлового масиву. А 10років тому всі звертали увагу на нетрадиційні підходи в зовнішньому оформленні будин­ків. Вам особисто їх вигляд та принципи планування мікро­районів подобаються?

— Так, подобаються. Повинен сказати, що ВигурізщинаТроє-щина — один із не багатьох жит­лових масивів сучасної забудови, який має своєрідне обличчя. Спе­цифіка зовнішнього образу до­сить складна, але приємна для сприйняття. Такі принципи забу­дови мають аналоги в світовій практиці, наприклад, у житлово­му районі Парижу Нантер, райо­нах Будапешта та Вроцлава, в мі­крорайонах Санкт-Петербурга, Мінська, Дніпропетровська. На­ша Троєщина — яскравий масив, що природно вписався в панораму лівого берега Києва.

— 10 років — строк невели­кий, але все-таки, що ви вважає­те найважливішим із зробленого у Ватутінському районі для його жителів?

— Назву деякі цифри. За 10 років існування в районі збудова­но 243 житлових будинки, а це більше 47-ми тисяч квартир, 4 універсами та 10 блоків побуто­вого обслуговування, ЗО середніх шкіл та 45 дитячих садків, 4 ме­дичних заклади, красень-кіно-театр "Флоренція". Крім того, більше 60 кілометрів різних ін­женерних комунікацій газо-во-до-теплопостачання, а це дуже високовартісні роботи.

— А що із зведеного за 10 років приносить вам найбільше моральне задоволення?

— Будь-яка будівля дорога нам, бо коштувала зусиль багатьох людей, районних та міських служб, залучених коштів, але предмет особливої гордості — зве­дення храму Святої Трійці, який ми довго будували всією грома­дою. Особливість цього храму в то­му, що з 1917 року в м. Києві храм такого об'єму — на 1200 місць — побудовано вперше. Я іноді заход­жу туди і завжди застаю людей. Значить, ми зробили потрібну справу.

— Але однією з найболючі­ших проблем життєдіяльності району залишається транспорт. Якими ви бачите шляхи розв'я­зання цієї проблеми?

— Згоден з вами, що питання транспорту дуже болюче. Та все ж у районі протягом останніх років вдалося утримати досягнутого рів­ня обслуговування пасажирів, не­зважаючи на складнощі і проблеми щодо стану рухомого складу, від­сутність потрібних коштів та авто­запчастин.

Практично всі авто підприємства утримують необхідну кількість рухомого складу на маршрутах — а це 172 автобуси щоденно.

За пропозиціями пасажирів тільки протягом 1997 року було створено три нових експрес-маршрути (всього 14 машин), які з'єднали Троєщину зі станціями метро "Дарниця" та "Петрівка".

— А коли на Троєщині буде метро?

— Як ви розумієте, вирішити це питання на рівні району неможливо. Але ми постійно на­голошуємо на необхідності про­довження робіт з проектування та будівництва Подільсько-Воскресенської лінії. Протокольними рішеннями Голови міськдержадміністрації Олександра Олек­сандровича Омельченка перед­бачено вирішити питання ви­ділення в 1998 році коштів на проведення проектних робіт із будівництва лінії метрополітену.

— Що можете сказати про си­туацію в промисловому комп­лексі району?

— Як і скрізь в Україні, вона дуже складна. З 16-ти промисло­вих підприємств, які діють на те­риторії району, в минулому році зовсім не працював "Радикал", "Київхімволокно" не працювало 4 місяці, "Дарна" — п'ять. А ці підприємства завжди були флаг­манами, якщо можна так сказа­ти, промисловості Києва. Крім фінансово-платіжної кризи, їм доводиться вирішувати багато інших проблем. "Київхімволок-но" було введено в дію у 1937 ро­ці, "Дарна" — в 1947, "Радикал" — у 1951 році. Основні вироб­ництва на них зупинені з еколо­гічних мотивів, бо обладнання, яким вони оснащені, застаріле, енергомістке, фізично зношене. Але є в районі підприємства, які працюють більш-менш стабіль­но, збільшуючи обсяги товарного виробництва. Це молочна фабрика-кухня дитячого харчування "Укрхарчопромсервіс", монтаж­но-заготівельний завод № 2 та деякі інші.

—   Але коли не працюють підприємства, люди залишають­ся без роботи. Чи відоме вам число безробітних у Вату­тінському районі?

— Звичайно. Адже безробіття для людини — надзвичайно складна моральна та матеріальна проблема. Порівняно з 1996 ро­ком рівень зареєстрованого без­робіття по району в 1997 році зріс майже удвічі. У 1998 році він сягає 5600 осіб, не кажучи про приховане безробіття. Але ми постійно тримаємо в полі зору цю проблему. За сприяння служби зайнятості отримали роботу 1200 осіб, направлені на професійне навчання — 280, залучено до тимчасових громадських робіт — 389 осіб, за 1997 рік громадянам району виплачена допомога по безробіттю у розмірі 485 тис. грн.

— А що робиться в районі для надання допомоги найбільш не-захищеним групам населення?

— Розпорядженням районної держадміністрації в 1997 році було затверджено комплексну програму "Турбота". Відповідно до неї оздоровлено в санаторіях та бу­динках відпочинку 11 тис. мешканців району, з них — майже 7 тис. дітей, більше 3 тис. чорно­бильців, 680 інвалідів та пенсіоне­рів. Створено територіальний центр з обслуговування одиноких непрацездатних пенсіонерів, інва­лідів з відділеннями на Лісовому масиві й Троєщині та відділення благодійної діяльності, які обслу­говують 840 одиноких громадян.

50-ма одинокими тяжко хво­рими пенсіонерами кожного дня опікуються працівники соціаль­ної служби, 380 осіб отримують талони на безкоштовне харчуван­ня, близько 9 тис. жителів райо­ну отримало допомогу продукта­ми та одягом. 20 інвалідів одер­жали інвалідні коляски, 52 дітей оздоровлювались у Німеччині.

— Анатолію Олексійовичу! З якими проблемами найчастіше звертаються до вас?

— Звичайно, з різними, але найгострішими були і зали­шаються квартирні, телефонні, гаражні. Незважаючи на еконо­мічну скруту, намагаємось вирі­шувати і ці питання. Щоправда, будівництво значно скоротилось. У минулому році введено в дію

всього 5 житлових будинків, де 540 сімей відсвяткували новосіл­ля, ще 117 квартир надано з фон­ду поточного звільнення. Протя­гом кількох попередніх років у районі здійснювались масштабні роботи з телефонізації квартир, внаслідок чого кількість або­нентів зросла тільки на Троєщи­ні до 96 тисяч. За минулий рік додатково телефонізовано 21 ти­сячу квартир, з них 4 тисячі квартир, де проживають пільго­вики. Вдалося створити значний заділ у покращенні ситуації зі зберігання приватного транспор­ту мешканців району. За направ­леннями райдержадміністрації в 1997 році 573 власники автомо­білів пільгової категорії отри­мали місця на автостоянках. Єм­ність існуючих автостоянок району складає 4100 місць. На сьогодні на обліку маємо ще 1700 бажаючих отримати такі місця, серед них 460 — пільговики. Але можу підбадьорити їх: у зв'язку з очікуваним введенням в дію автостоянок уздовж вулиці Бальзака на 4500 машино-місць та з урахуванням існуючих про­ектних розробок, можна сподіва­тися, що протягом наступного року проблема нестачі місць на автостоянках буде ліквідована. Щодо будівництва гаражів, тут ситуація складніша.

— Ще одне запитання, яке стосується всіх: чи влаштовує вас, як керівника району, стан медичного обслуговування ватутінців?

— Почну з приємного. Добрим подарунком мешканцям Троєщини напередодні святку­вання 10-ї річниці району стало введення в дію дитячої поліклі­ніки на 640 відвідувачів у зміну в 9-му мікрорайоні за адресою Вигурівський бульвар, 4. Три басейни, стаціонарне відділення на 20 ліжок — мало який район Києва має таку поліклініку.

— Що б ви хотіли побажати жителям району?

— Щасливого, благополучно­го, мирного, спокійного, цікавого життя. Щоб у всіх оселях, у всіх сім'ях панували мир і злагода, добро і взаєморозуміння. Також всім обов'язково міцного здо­ров'я.