Тепер я знаю точно, де хочу жити. У найвищому будинку, який зводять у місті, на останньому 33-му поверсі. І до зірок рукою дотягнутися можна, і Київ як на долоні. Шість таких будинків "зростають" поряд з Московським мостом на проспекті генерала Ватутіна (Троєщина). Ці перші в Україні житлові монолітні споруди 106-метрової висоти планують здати у четвертому кварталі наступного року.

А от чи є, крім мене, бажаючі жити на "верхотурі"? Про це запитала інженера з технагляду "Будівельної корпорації "Укразіабуд" (ген-підрядника) Анатолія Панченка.

- До мене якось звернувся колишній льотчик і попросив "забронювати" для нього квартиру на найвищому поверсі,- розповів Анатолій Петрович.

Поки що найвищий поверх тут - десятий, але вже з нього відкривається захоплююча панорама: Дніпро, Десенку і пів-Києва видно.

- А чи витримають хмарочоси землетруси? - запитала у будівельників.

- Такому будинку-велетню вони не страшні, бо його фундамент - це 1698 кубів суцільного моноліту на 368-и палях. Стіни - товсті і теплі,- завірив пан Анатолій.

Внутрішній шар із перлітоблоків (на вигляд матеріал наче пористий, отож повинен бути теплим), і, як мене запевнили, цвяхи сюди забиваються легко і, що основне, тримаються. Ближче до зовнішнього боку в стіні буде невеличкий повітряний прошарок, а облицюють її глиняною цеглою. Принаймні, на стенді, який влаштували на будівельному майданчику, це виглядає дуже привабливо.

До речі, будівельні матеріали використовують вітчизняні. Наприклад, цегла - з міста Ромни під Сумами, а перлітоблоки з Броварів Київської області.

У будинку, по якому нас водили, планується 124 квартири - від одно- до п'ятикімнатних. Є тут цікава новинка: у двокімнатній влаштують два санвузли. Тобто, якщо подружжя посвариться, то зможуть обидва розійтися по різних кутках і не зустрічатимуться навіть біля туалету.

- Монолітні будови тим зручні, що майбутні господарі можуть переплановувати власні квартири, тобто перегородки переноситимуть на свій смак. Тільки, звісно, капітальну стіну не можна рухати,- попереджає інженер.

На щастя, минули вже ті часи, коли житло зводили, а про магазини, аптеки, поліклініки, школи та дитячі садочки забували. Тепер замовникам здають цілі комплекси. Так і тут перший поверх займатимуть спортивні зали, мінімаркети тощо. У дворах обладнають дитячі майданчики. Не забули також і про власників машин, для них будують підземний паркінг на 400 місць.

Поряд із будівельним майданчиком з висоти ми побачили довгобуди: псує вигляд майже закінчена, але "заморожена" споруда, а трохи далі "стирчить" фундамент.

- Якщо нам дозволять, на місці того фундаменту збудуємо школу,- мріє Анатолій Петрович.- Я люблю свою роботу. Все, що зроблено нами - віддано людям, а не зарито в землю.

Будують комплекс більше 1200 робітників з різних українських міст. Працюють вахтовим методом - по 15 днів. Кожна зміна по 12 годин. Гудуть машини тут цілодобово. Не дуже це зручно для місцевих жителів. Спочатку вони й скаржилися, а тепер, мабуть, звикли. А може, пройнялися співчуттям до тих, хто ще чекає на своє житло?

- Монолітне будівництво - це найкраще, що існує сьогодні,- поділився начальник комплексного будівництва, заступник голови правління "Укрмоно-літспецбуд" (співзасновник БК "Укразіабуд") Іван Глушенко. - Раніше ми захоплювалися складанням із залізобетонних блоків. Але це дуже дорого і незручно, бо використовується багато зайвої техніки. А ось таких будинків, як ми зводимо зараз, в Україні ще не було...

Сам Іван Глушенко у будівництві 43 роки, почав свій шлях майстром у Сіверодонецькому ордена Трудового Червоного Прапора тресті (Луганська область), згодом обіймав посаду заступника міністра будівництва України. Напередодні Дня будівельника його, як і багатьох інших колег, запросив на прийом президент корпорації "Укрбуд" Юрій Пелих і вручив енциклопедію "Найкращі будівельники України".

- Ви уявляєте, я потрапив на сторінки цієї книги, - похвалився Іван Іванович.