Це назва кінострічки відомого італійського режисера Федеріко Феліні. Але розмова піде не про кінематограф, і не про суднобудівельну індустрію, а... про дитячий хор музичної школи №24 «Шкільний корабель»

В плаванні він з 1973 року. За цей час пришвартовувався до берегів різних морів та океанів, представляючи нашу країну на міжнародних творчих конкурсах та фестивалях, неодноразово змінював склад своєї команди, даючи путівку у велике плавання багатьом її членам, залишаючи незмінним лише свого капітана — засновника, художнього керівника та диригента Галину Миколаївну Войцехівську.

Галина Миколаївна — гість «Вісника».

Галино Миколаївно, сьогодні, коли існує такий широкий спектр можливостей для вокалістів: за допомогою комп'ютерної техніки можна зробити не тільки акомпанемент, а й голос, наскільки актуальним залишається хоровий спів?

— Це на зразок того, якщо б ви порівняли, скажімо старовинний клавесин та сучасний синтезатор. І перше, і друге має право на існування, якщо знаходить своїх прихильників. Нічого не маю проти можливостей сучасної техніки. Це прекрасно, що вона приходить на допомогу естрадним виконавцям. Але класична музика, класичний спів, і час це підтверджує, будуть існувати завжди. Будуть змінюватися тенденції естрадної музики, її технології, але фортепіано та рояль — незмінні, так само як і академічний спів.

Адже голос — це такий інструмент за допомогою якого можна передати найменші тонкощі почуттів. На це не здатна техніка. Мабуть, тому наш колектив так радо зустрічають в різних куточках не тільки України, а й світу.

Як вдалося маленькому паперовому кораблику не загубитися у таких бурхливих водах?

— Ми не тільки не загубилися, а й вийшли на великі простори. Це було нелегко. Треба працювати. Багато працювати. Мені це було неважко, тому що люблю музику, люблю спів, дітей. Для мене музика як світ, як сонце, і коли іноді з'являються темні смуги, вона допомагає їх подолати.

В чому різниця між дитячим та дорослим хором? Вам доводилося керувати обома.

— Дорослі люди, звичайно, більш зібрані, організовані. З ними легше дістатися мети. Але діти ... вони поза конкуренцією.

Намагаюся зробити так, щоб дитина закохалася у спів. Перші уроки з малечею будую у вигляді гри.

Часто під час співу підключаємо образи. Наприклад, пісня про берізку, або струмок. Намагаюся зробити так, щоб вони ожили в уяві дітей, і тоді їм легше передати настрій твору. Коли діти запитують у мене, шо принести з собою на урок, відповідаю — усмішку.

В У будь-якій професії є будні, а є свята. Що для Вас будні, а що свята?

— У мене немає буднів. Кожного разу, коли бачу як сяють під час співу дитячі очі, чи то на репетиції або під час виступу, розумію, що це і є щастя — творче, педагогічне і просто людське. Тоді думаю: мої зусилля — недаремні.

Міжнародні конкурси. Як вони проходять?

— Спочатку колектив робить заявку на участь у конкурсі, і якщо відповідає вимогам, отримує запрошення. Не так давно повернулися із Сербії, де проходив 54-ий Всесвітній фестиваль народної творчості. Ми стали володарями кубку фестивалю та Золотої Корони. Влітку минулого року взяли участь у Всесвітній хоровій Олімпіаді, яка проходила у місті Бремені в Німеччині. Там здобули бронзову медаль у номінації дитячий хор.

У названих конкурсах брали участь релігійні, духовні, джазові, хорові колективи з 83 країн.

Умови конкурсу були дуже жорсткими. Мали представити твори старовинної західної класики мовою оригіналу, а це значить без усіляких оранжувань, саме так як було написано композитором за роки життя та твори національної класики. Це було нелегко. Заспівали «Канцону» Джона Хілтона, «Мрії» Володимира Шаповаленка та «Черемха» Георгія Струве.

Участь у Міжнародних конкурсах була б неможливою без допомоги наших спонсорів — депутата Київради, президента благодійного фонду «Бізнес дітям» Олександра Овчара, його помічника депутата районної ради Наталії Родічевої, директора хору на громадських засадах Станіслава Шаменкова. Дуже вдячні їм за допомогу, яку вони надають юним талантам.

В Наскільки важлива особистість керівника хору? Діти повинні відчувати вашу енергетику, силу, характер?

— У ті хвилини, коли виходжу на велику сцену і роблю перший змах руки, з дітьми, музикою, твором, який виконуємо, перетворюємося на єдине ціле. Не знаю що це — мої енергетика, сила та характер, чи кожного з тих, хто стоїть навпроти мене; сила музики, композитора — але вони роблять чудеса, і тоді на сцені забуваєш про все крім музики. Це почуття, яке не можна передати словами. Це почуття творчого злету.

В Чому ви назвали хор «Шкільний корабель»?

— Це моя власна ініціатива. Вона має два мотиви. Є прекрасна дитяча пісня за такою назвою. Написав її відомий композитор Георгій Струве. Вона — в репертуарі нашого хору з перших днів. Ця пісня для нас символічна. Вона допомогла зав'язати міцну дружбу із відомим композитором. У нас навіть є фото на згадку з Георгієм Олександровичем. А по-друге, я народилася у місті корабелів Миколаєві. Майже на всіх дитячих знімках — у матроській формі. У море закохуєшся назавжди.

...І корабель пливе, беручи на борт все нових й нових пасажирів. Вони підростають, набувають майстерності і відправляються в інше плавання, якому назва — життя. І навіть якщо воно в майбутньому не пов'язане з хоровим співом, роки, проведені на «Шкільному кораблі» діти не забувають ніколи.

Оксана Жупан.

Галина Миколаївна Войцехівська — хормейстер, концертмейстер, оранжувальник, викладач вокалу, скрипки, керівник вокального та струнного ансамблів, методист викладання хорового співу. З 6 років по класу скрипки навчалася у музичній школі ім.Лисенка, в консерваторію поступила на диригентське відділення, втілюючи в життя дитячу мрію стати диригентом симфонічного оркестру. Працювала хормейстером-концертмейстером хорового колективу педагогічного інституту ім. Драгоманова. Дитячий хор музичної школи №24 очолює тридцять один рік.