"Дарничанці" — 35!

НЕЩОДАВНО виповнилось 35 років Заслуженому народному ансамблю пісні й танцю України "Дарничанка". Впродовж усіх цих років колектив на видноті — він визнаний лідер вітчизняного аматорського мистецтва, невипадково фахівці справедливо ставлять його в один ряд з провідними професійними народними колективами. Водночас "Дарничанка" стала творчою лабораторією для багатьох студентів Київського державного університету культури і мистецтв та його попередника — Інституту культури, адже в ансамблі десятиліттями набували практичного досвіду майбутні хореографи, диригенти та виконавці народних пісень.

Ще далекого 1962 року на стрімко розбудованому лівобережжі Києва при Будинку культури комбінату штучного волокна та за активної підтримки керівництва Ради профспілок України було створено ансамбль пісні і танцю, який одразу нарекли "Дарничанкою" — на честь історичної місцевості Дарниці, де, за легендою, багаті заморські гості щедро підносили свої дари славним київським князям, а тепер тут мешкала і працювала переважна більшість учасників новоствореного колективу.

Ансамбль стрімко набирав висоти і незабаром змусив говорити про себе як про непересічне художнє явище. Так, уже 1963-го року йому присвоєно звання "народний", а 1967-го Указом Президії Верховної Ради Української РСР "за видатні заслуги в розвитку українського народного мистецтва" — звання "Заслужений ансамбль пісні й танцю".

Колектив стає лауреатом Республіканського та Всесоюзного фестивалів народної творчості, бере участь у найбільш відповідальних державних культурно-мистецьких заходах, неодноразово виїздить до республік колишнього Радянського Союзу, одним з перших українських колективів удостоюється честі репрезентувати своє мистецтво в країнах Західної Європи — "Дарничанці" аплодували в Австрії, Італії, Франції, Німеччині, Фінляндії, Польщі, Болгарії, Румунії, Чехії та Словаччині. Визнанням творчих успіхів ансамблю стало й присвоєння почесних звань його фундаторам — "Заслужений діяч мистецтв" художньому керівнику-балетмейстеру Кіму Василенку і "Заслужений артист" хормейстеру Валентину Швиденку.

І згодом "Дарничанку" очолювали визначні діячі вітчизняного народного мистецтва. Так, у 70-80-х роках художніми керівниками тут були народний артист України Анатолій Пашкевич, заслужений діяч мистецтв Григорій Куляба, керівниками балетної групи — заслужені артисти Аркадій Захаров, Анатолій Сапрунов, а також Марко Клят, Анатолій Воловик, Дмитро Подвисоцький, оркестрової групи — Дмитро Ткаченко, концертмейстерами — заслужений діяч мистецтв Анатолій Дубина, заслужені артисти Анатолій Кондрашевський і Валерій Самойленко, заслужений працівник культури Анатолій Довженко. З ансамблем співпрацювали відомі композитори Аркадій Філіпенко, Володимир Верменич, поети-піснярі Дмитро Луценко, Василь Юхимович і багато інших.

З 1992 року прославлений колектив очолив талановитий, безмежно відданий народному мистецтву музикант Петро Андрійчук, заслужений працівник культури України, доцент університету культури і мистецтв. Незважаючи на труднощі, яких останнім часом зазнає культура, завдяки професіональному підходу до справи та організаторському хисту його керівника такий великий художній колектив, як "Дарничанка", не тільки зберігся, а й примножив свої мистецькі здобутки. До того ж, за нинішніх ринкових умов став ще й конкурентоздатним.

Підтвердженням того, що народне мистецтво є життєдайним і невмирущим, став ювілейний концерт — захоплююче пісенно-театральне видовище, де спів і дійство нероздільні, що блискуче розвивали свого часу корифеї національного мистецтва Василь Верховинець, Григорій Верьовка, Петро Милославський.

Репертуар "Дарничанки" становлять високохудожні зразки української пісенної творчості в обробках Анатолія Авдієвського, Анатолія Пашкевича, Івана Сльоти, Івана Бідака, Петра Савчука, Миколи Хоменка, Олександра Стадника та керівника ансамблю, який, маючи композиторський хист, добрий художній смак і тонке відчуття краси народної пісні, створив чимало обробок та оригінальних творів, які залюбки виконують народнохорові колективи по всій Україні.

Концерт відкрила вокально-хореографічна композиція "Привітальна "Дарничанки" (музика Д. Ткаченка, слова В. Юхимовича). Слухача захоплює тонка поетичність і непідробна експресія, коли мов хвилі Дніпрові, накочуються, й зливаються ліричні, епічні мотиви та розважально-танцювальні настрої.

Сюїту "Пісні козацької слави" становлять авторські твори та обробки історичних народних пісень. Незважаючи на стилістичне і тональне розмаїття, вона сприймається як єдине художнє ціле — головним чином завдяки чітко вибудованій драматургії загального розвитку на принципах емоційного і темпо-ритмічного контрастів. А образні сценографічні елементи посилюють найрізноманітніші відтінки козацьких героїко-романтичних настроїв і почуттів.

Чоловічі, жіночі пісні, композиція запальних розважальних пісень "Дарницькі забави" нагадували масові сцени в оперних театрах. Усе вирує, іскриться, усе пружне, ритмічне, і воно цілковито захоплює слухача, який врешті-решт стає повноправним учасником дійства.

Сценічний рух та відсутність в ігрових епізодах диригента аж ніяк

не позначаються на художній якості — артисти мають великий сценічний досвід і тонке відчуття ансамблю, а "керівні функції" часом перебирає на себе надзвичайно артистичний концертмейстер-баяніст-віртуоз Володимир Якимчук.

Є в "Дарничанки" й малі концертні форми. Приміром, яскравий дует чарівливих сестер-близняток Валентини та Раїси Завалій, солістка Світлана Чумакова. Вони — лауреати Міжнародного фестивалю, а Григорій Гребініченко — лауреат Всеукраїнського конкурсу вокалістів. Незмінним успіхом у глядачів користується й гумор Павла Глазового у виконанні Юлії Гофман та Анатолія Ґонти.

Спів "Дарничанки" тішить чистотою інтонування, тембральним розмаїттям, багатством динамічних відтінків, чіткою дикцією. Прекрасно дібраний репертуар, сучасна театралізована естетика, а також молодечий запал, природність виконавців, чудові національні строї — складові неповторного творчого обличчя нинішньої "Дарничанки". Учасники колективу у добрій формі, мають твердий намір і далі наполегливо працювати, вдосконалюючи майстерність, неодмінно залучати до творчості дітей та молодь.

У "Дарничанці" добре обізнані з творчістю інших мистецьких колективів України, тут звикли разом відвідувати концерти, театральні вистави, виступати з багатьма уславленими виконавцями. Все це сприяє вихованню художніх смаків і одностайному розумінню власних завдань. Тут панує дух творчості, взаємоповаги і шани до тих, хто щиро творив славну історію колективу. Нинішні його учасники підтримують тісні стосунки з ветеранами ансамблю, щороку 1 грудня вшановують пам'ять одного з колишніх керівників ансамблю В. Т. Швиденка.

Треба віддати належне титанічним зусиллям дирекції, профспілкового комітету і керівництва Будинку культури ВАТ "Київхімволокно", завдяки яким для України збережено перлину народної творчості, — "Дарничанку". Вона нині на піднесенні — постійно в роз'їздах, виступає по селах, містах, на стадіонах, в найпрестижніших концертних залах та за кордоном. Про неї пишуть, її записи звучать по радіо, музичний фільм "їхав козак" часто транслюється по телевізійних каналах, голос "Дарничанки" звучить і в першому вітчизняному телесеріалі "Роксолана". Колектив став виразником глибокого патріотизму, недаремно одна з газет писала: "Там, де виступає "Дарничанка", всі глядачі стають українцями".

Нових творчих звершень тобі, "Дарничанко"!

Станіслав ПАВЛЮЧЕНКО,

народний артист України, професор Київського державного університету культури і мистецтв, завідувач кафедри народнопісенного виконавства.