Завідуючу дитячою бібліотекою ім.Гагаріна Наталію Костянтинівну Зяліну до свята 8 Березня нагороджено Подякою Київського міського голови. Так відзначено її працю та досвід. Те, що головною в її житті стане бібліотечна справа, навчаючись в книготорговельному технікумі, а потім інституті культури, не знала, хоча книги любила завжди. Все вирішив випадок та директор колишньої республіканської бібліотеки Ленінського Комсомолу Анастасія Степанівна Кобзаренко, яка запросила випускницю інституту до себе на роботу. Там і було пройдено велику школу життя та набуто навичок, знань і опановано секрети професії.

— Взагалі, бібліотекарі — люди особливі. Вони люблять літературу, бажають бути в центрі інформації і відчувають задоволення від того, що можуть цю інформацію передати іншим. Тут працюють фанати. Матеріальний фактор відсутній, існує лише моральний. І для цих людей, мабуть, він важливіший.

— Існує якась специфіка дитячої бібліотеки?

— Різниця полягає в тому, що діти вони ж всюди діти, і в біліотеці теж. їм треба більше приділити уваги, пояснити, навчити користуватися картотекою, каталогами, комп'ютером і таке інше. Організували для цього спеціальні бібліотечні години. Та все одно, якими б обізнаними діти не були, вони потребують нашої допомоги. Чесно кажучи, нам це в радість. Допомагаємо їм працювати з літературою, вчимо вмінню вихопити з інформації найголовніше. Таким чином економимо час наших читачів. Шкільна програма — насичена. Діти, вже починаючи з п'ятих класів, знають, що таке реферати, тематичні роботи. Навантаження велике.

— Сьогодні діти знають, що таке інтернет, комп'ютерні технології. Вони менше читають. Ви це відчуваєте?

— Сьогодні послугами нашої бібліотеки користується п'ять з половиною тисяч чоловік. Принаймні третя частина має вдома комп'ютери, інша знає про існування інтернет-клубів. Але вони до нас приходять, тому що живе спілкування з книгою ніщо не може замінити. Для дітей ми вже давно перестали бути просто читальнею. Вони приходять до нас на тематичні вечори, лекції, які ми для них організовуємо безкоштовно, просто приходять до нашого відеозалу, щоб в компанії подивитися мультики, які вже сто разів бачили. Вони спілкуються з нами, між собою. І коли підростають, їм не хочеться переходити до дорослої бібліотеки, і часто за старою звичкою заходять до нас.

— Що ви могли б порадити тим батькам, чиї діти не люблять читати? Як зацікавити?

— Перш за все, намагатися бути для своїх дітей друзями. Навіть в цьому. З висота свого досвіду та прожитих років не іронізувати чи насміхатися, якщо, на їх погляд, дитина надає перевагу несерйозній літературі. Нехай дитина сама визначає пріоритети. Можна їй лише запропонувати прочитати щось цікаве, але зробити це так, між іншим. Буває, до нас приходить дитина і, скажімо, крім фантастики її нічого не цікавить. Вже перечитала всього Гаррі Поттера та Беляева. На якомусь етапі «підсовуємо» їй іншу літературу. Якщо книга сподобалася, іншим разом вже сама радиться, що взяти прочитати.

— Останнім часом вчені помітили, що діти відвикають вії читання, і сприймають його, як важку працю. У них швидко втомлюються очі, вони не завжди здатні сприйняти мовні звороти. В кіно діти звикають до швидкої зміни подій.

— Звичайно, така тенденція існує. Телебачення заміняє читання. Воно взагалі заміняє і живе спілкування. Часто в сім'ях спілкування один з одним зводиться до спільного перегляду тієї чи іншої програми, кінофільму. Добре, якщо після цього пройде якесь обговорення побаченого. Але й на це не вистачає часу. З'явилися якісь лінощі душі.

Одні мої знайомі провели експеримент. Просто сховали телевізор, відеомагнітофон. І ви знаєте, сім'я ожила. Почали у вільний час щось цікаве придумувати, ставити якісь вистави, щось майструвати, почали більше читати. І їх діти також.

Пам'ятаєте діафільми, які на жаль, відійшли в минуле, або платівки, на яких актори озвучували твори, казки. Ми їх сприймали на слух, але при цьому починали працювати наші уявлення та фантазія. Це розвиває. Сьогодні ж до нас діти іноді приходять і просять поставити, наприклад, мультик про Міккі Мауса і вимкнути звук. Просто сидять і дивляться.

Тому, звичайно, наше завдання, крім того, що підібрати необхідну літературу, виховати культуру читання. За нинішніх умов це нелегко зробити. Та коли це вдається, розумієш, що твоя професія — найкраща.