Ці мудрі слова належать Еразму Ротердамському, нідерландському вченому-гуманісту, письменнику, філологу та богослову, який жив ще у XV столітті. Можливо, не всі сьогодні їх пам'ятають, але ставлення до «скарбниць мудрості» у постійних відвідувачів сучасних бібліотек, мабуть, саме таке...

...Биківнянську селищну бібліотеку помічають практично усі гості столиці, які потрапляють у місто через північні «автоворота». Вивіску крупними літерами важко не помітити з Броварського проспекту. Багато з тих, хто звернув увагу на широко відкриті двері культурно-просвітницького закладу, дивується: невже бібліотеки ще існують? У той час, коли через Інтернет можна знайти будь-яку літературу, не виходячи за поріг власної оселі?

- Та у нас в Києві жодна бібліотека не закрилася за роки незалежності, - переконує нас завідувачка Биківнянської селищної бібліотеки Любов Степанівна Павлушкова. П'ятдесят чотири (!) роки пропрацювала жінка саме в цьому закладі і на її очах виросло не одне покоління биківнян.

- Ось, до речі, - бібліотекар бере з полиці книжечку, - подарунок від Катерини Брондукової з особистим підписом актриси. Пам'ятаю її іще дівчам, студенткою. Частенько вона відвідувала бібліотеку і у найважчі для неї часи, коли доводилося доглядати немічного вже Борислава Миколайовича, знаного на весь світ актора. Вона лагідно називала його мій Броня, - Любов Степанівна важко зітхнула і продовжила: - Катерина, в основному, читає у мене українську літературу: історичні романи, поезію. Любить сама підійти до стелажа, довго гортає різні книжки, аж поки не знайде ту, яка їй припаде до душі. Сучасну українську книжку дуже любить. Хоча, останнім часом рідко заглядає, виправдовується - за онуками доглядає, зовсім не має вільної хвилини. Проте, пишаємось, що дві молоді поетеси, виховані на наших книжках, - Богдана і Дзвіна Матіяш - частенько навідуються. Вони теж вже дарують свої книжки Биківнянській бібліотеці.

- Сьогодні української літератури у нас багато, гарна екземплярність, - вихваляється завідувачка. - Це раніше був один-два примірники на заклад. Пригадую, як з'являвся новий роман, так люди в чергу записувалися. Як от, приміром, «Діти Арбата» Рибакова, ми давали журнал на одну-дві доби, і люди місяцями чекали, доки примірник потрапить до їхніх рук. А нині у бібліотеці можна знайти літературу на будь-який смак і на будь-яку вимогу. Якщо якоїсь книжки нема, необхідний примірник завжди можна замовити у районній бібліотеці, або навіть у центральній міській. Є внутрішній обмін книжками. Хоча, тепер книга не така затребувана, як колись. Та й цікавляться частіше чтивом на один день: детективами та жіночими романами.

Сумно усвідомлювати, що нині бібліотечна справа переживає не найкращі часи. І тримає колишній статус «скарбниці мудрості» лише завдяки таким сподвижницям, як Любов Степанівна. Час від часу бібліотекарі влаштовують піар-акції для популяризації своїх закладів, як от нещодавно влаштоване свято книги, присвячене професійному святу - Дню бібліотекаря. Попри те, що сучасні бібліотеки можуть вдовольнити запити найвибагливішого читача, відвідувачів у читальнях з кожним роком усе менше. «У січні виповниться три роки, як ми не маємо нових надходжень за кошт держави», - зізнається бібліотекар. Та все ж Любов Степанівна переконана: саме книга створює людину. Бібліотеки ж по праву називають сховищем часу і сейфом мудрих думок. Хороша ж бібліотека надасть підтримку людині з усяким настроєм. Це не бібліотекарі сказали. Так кажуть мудрі. А їхня мудрість перевірена вже тисячоліттями...

Марина ЛІСОВА.