Селище Биківня розташоване на північно-східній околиці Києва за 14 км від центра міста. Походжен­ня назви достовірно невідомо. Хоча з цього приводу існують усні леген­ди, які збереглися донині. В одній з них йдеться про те, що наприкінці XVIII століття імператриця Катери­на II відвідувала землі Малоросії. Недалеко від Дніпра її кортеж, що складався з 10 карет, застряг у піс­ках дніпровських заводей. На допо­могу прийшли жителі найближчого хутора, які впрягли в карети могут­ніх волів (биків) і дотягли їх до пе­реправи. Існує й друга легенда про те, що колись дніпровські заплави були багаті високими соковитими травами, де паслися хутірські коро­ви й воли (бики). Як би там не було, але до цього хутора «прилипла» на­зва Биківня.

Уперше Биківня згадується як хутір Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губер­нії на початку XI століття. За даними земської управи Броварської волості в 1858 р. хутір Биківня мав три дво­ри, а в 1897 р. - 35 жителів. З 1923 р. територія Биківні ввійшла до місь­кої межі Києва, а в 1934 р. включена до складу Дарницького району міс­та. До війни в Биківні проживало не більше двох десятків родин. Старо­жили селища пам'ятають ці роди­ни – Дмитренки, Опарки, Куковенки, Низенки, Тонкі та ін. їхні спадкоємці й досі живуть на дідівських землях. До речі, до Броварів через Биківню ще до 1917року була прокладена трамвайна лінія № 23, що забезпечу­вала надійний зв'язок зі столицею. Ця трамвайна лінія існувала з 1912 до 1941 р.

Нове життя для Биківні по­чалося в повоєн­ні роки. В 1954 р. була проведена електрифікація хутора. В 1956 р. продзвенів перший дзвінок для биківнянських ді­тей у новій школі, що до того була лише початковою. На Лівобережжі поблизу хутора активно будували­ся промислові гіганти: Дарницький шовковий комбінат, завод № 512, завод №1000 (пізніше «Радикал»). Разом з ними активно розвивався й населений пункт Биківня: земель­ні ділянки під забудову отримували працівники нових підприємств, що були військовослужбовцями. У гли­бині соснового лісу виростали вежі Київського радіоцентру, мебле­ві майстерні, ремонтно-будівельне управління, для співробітників яких будувалися двоповерхові будинки з усіма комунальними на той час послугами. Хутір перетворився на гарне селище, що умовно ділилося на Биківню (приватний сектор) і Ра­діостанцію. В 1962 р. основна час­тина масового індивідуального бу­дівництва Биківні була завершена. 125 будинків селища були забез­печені балонами зрідженого газу. Разом із забудовою селища зміню­валася і його адміністративна при­належність. Спочатку це терито­рія Дарницького району, потім Дні­провського, пізніше Ватутінського. Нині селище Биківня - адміністра­тивна одиниця Деснянського райо­ну м. Києва.

Поблизу Биківни, на території 19-го й 20-го кварталів Дарницького лісництва, знаходиться трагічне місце розстрілу радянських людей під час сталінських репресій - «Биківнянські могили».

Найбільші масові поховання ре­пресованих і розстріляних у Биківнянському лісі відбувалися в 1936-1941 роках. В 1936 р. тут почалося будівництво спеціальної зони для секретних поховань. У чотирьох з половиною кілометрах від похо­вань, проведених НКВД, в 1941-1943 р. існував Дарницький табір військовополонених, де німці роз­стрілювали червоноармійців і, за словами очевидців, трупи вивози­лися також у бік Биківні.

Трагічні наслідки биківнянсь­ких поховань досліджували чотири державні комісії (1944, 1971, 1987 і 1988-1989 pp.). І лише остання з них, після розкопок, часткової ексгу­мації жертв, свідчень очевидців зро­била висновок про те, що тут справ­ді поховані жертви сталінських ре­пресій 1930-1940-х років. На дум­ку багатьох дослідників (Л. Танюк,М. Лисенко, М. Боженко) у могиль­никах Биківнянського лісу поховано близько 150 тисяч чоловік.

В 2001 р. Кабінет Міністрів Украї­ни прийняв Постанову «Про ство­рення Державного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». В 2005 р. Указом Прези­дента України йому було надано статусу Національного. 24 червня 2001 р., у рамках візиту в Україну, Биківню відвідав Папа Іоанн Павло II. У 2006 p., з благословення Патріарха Київ­ського й всієї України Філарета, від­булося перепоховання останків 817-ти жертв Биківнянскої трагедії.

Нині селище Биківня займає площу 36 га й складається з будин­ків приватного сектора (346 будин­ків), будинків, які обслуговує ЖЕК-320 КП «Житлорембудсервіс» Дес­нянського району (36 будинків), а також 3-хвідомчих будинків, які пе­ребувають на балансі птахофабри­ки «Київська».

На території селища знаходить­ся середня школа №23, дошкільний навчальний заклад №175. У Биків­ні є також бібліотека, відділення Ощадбанку, пошта, сучасна медамбулаторія, 2 продовольчих магази­ни, склад-магазин будівельних ма­теріалів, низка підприємств, органі­зацій і фірм.

Загальна чисельність населен­ня селища - близько 3 тисяч. З них жителі приватного сектора 1368, комунальних і відомчих будинків -1426 чоловік. Серед мешканців Би­ківні учасників війни - 101, ветера­нів праці - 104, інвалідів - 92 чоло­віки. У селищі проживають також 13 багатодітних родин.

Спірін О.А., доктор історичних наук