Заславська, Ірина. Троєщинські гуляння [з нагоди будівництва етнопарку на березі озера Гнилуша]
| 
| 
Заславська, Ірина. Троєщинські народні гуляння : [з нагоди будівництва
етнопарку на березі озера Гнилуша відбулися народні гуляння] // Нова Троєщина.
– 2012. - № 12. – С. 1-2.
Троєщинські народні гуляння
На землях, де Ярослав Мудрий із Мстиславом Чернігівським підписали мирову угоду, так звану Троєщинську Унію (у давніх історичних документах - Городецьку Угоду), нарешті розпочато будівництво етнопарку. З нагоди цієї події на березі озера Гнилуша відбулися народні гуляння. Із театралізованим дійством, яке відтворило історичні події XI століття, з кінно-спортивним шоу, з запальними танцями від рок-гурту і навіть із феєрверком, за яким заздрісно спостерігали кияни з правого берега Дніпра...
Навряд чи нині на Троєщи-ні знайдеться мешканець, який хоча б краєм вуха не чув про етнографічний парк, який невдовзі повинен з'явитися на березі озера Гнилуша. Про це навіть уже на Подолі та на Печерську кажуть. Цікавляться, що ж і коли тут буде, вже й туроперато-ри, які возять іноземні делегації на екскурсії до української столиці. Бо той факт, що саме з Тро-єщини починається державність Київської Русі, збурив не лише наукову спільноту, а й увесь, вважай, православний світ. Усім тепер хочеться докопатися до витоків історії, аби зрозуміти: чим же має завдячувати цивілізована Європа троєщинським землям!
«Нова Троєщина» вже знайомила своїх читачів з історією цього питання і розповідала, що весною на цих землях був відкритий пам'ятний знак на честь славетної події. Тепер тут, на березі озера Гнилуша, відбулися урочистості, та ні, не урочистості, а справжнісінькі народні гуляння на честь початку будівництва етнопарку. Треба віддати належне організаторам свята: все пройшло на найвищому рівні. Перш за все, вони потурбувалися, щоб кожен бажаючий, а не лише ті, хто живе поруч, зміг добратися до «диких» троєщинських степів, де колись ступала нога Ярослава, саме того, якого прозвали в народі Мудрим за далекоглядність та прозорливість. Щопівгодини, починаючи з 14.00, від станцій метро «Оболонь» та «Чернігівська», а також від універмагу «Фестивальний» курсували безкоштовні автобусні маршрути, які везли й везли людей на свято.
А на майданчику на гостей вже чекали ярмаркові намети з виробами від народних майстрів. Тут же працював середньовічний тир, атракціон-тренажер «Тропа воїна», поруч проводили майстер-класи лучники, метальники ножів, гончарі та майстри з виготовлення середньовічних іграшок. Та найголовніші сюрпризи почались близько третьої години дня, коли відвідувачі зайняли місця на стилізованих під старовину глядацьких трибунах.
Аж мороз по спині пройшов, зізнаються гості свята, коли з гучномовця на старослов'янський манер почали розповідати історію підписання Троєщинської Унії.
Театральне дійство переносить нас в XI століття, і ми на власні очі бачимо, як страждають від набігів татаро-монголів наші предки. Мечі та списи заносять над головами і старих, і малих. Жінок, дітей, як худобу, женуть на чужину, чоловіків - убивають. Зупинити набіги кочівників може тільки перемир'я між братами-князями - Мстиславом і Ярославом.
«Не хочу я больше воевать, -звернувся Ярослав до свого єдинокровного брата Мстислава. -Пока князья меж собой грызутся, am псы за кость, всяк супостат то там кусок оторвет, то там откусит. Хватит! Если биться со мной захочешь - давай. Но кто бы из нас не пал, Русь не устоит».
«С миром я и зла не держу, - відповідає брату Мстислав. -Кто в такое время на брата меч поднимет, тот Каин проклятый, а не князь на Руси. Вот тебе моя рука. Забудем старое, да вместе по врагу ударим! Сталь наша им поперек горла встанет, раз хлеб на Руси краденый им поперек горла не встал. За тем и дружину привел».
«...Править же станем в наших землях в любви и согласии, как и подобает братьям. Народ и держава ждут от нас решений мудрых и дел созидательных», - погоджується Ярослав Мудрий. «И в том я с тобой согласен, -відповідає Мстистлав Чернігівський. - Будет союз между нами и детьми нашими, и детьми детей наших отныне и навеки...».
І скріпили свою угоду брати княжого роду міцними обіймами. Відтоді, як переконує історія, і почався динамічний розвиток Київської Русі як держави.
- Ми сьогодні з вами подивились театралізоване дійство, яке повернуло нас у славетну історію, в історію славної троєщин-ської землі, - звернувся до присутніх голова ради об'єднання громадян «За Троєщину!», народний депутат України Валерій Борисов, завдяки старанням якого і розпочалося будівництво етнопарку. - Саме тут у 1026 році, як свідчать древні літописи, Ярослав Мудрий зі своїм братом Мстиславом Чернігівським уклали унію, після якої припинилися міжусобні війни і Київська Русь почала розвиватися як держава. Саме тому я вважаю, що Київ починається саме з Троєщини! А на Хрещатику і на Печерську він закінчується.
На цій фразі троєщинці перервали виступ народного депутата гучними оплесками, бо так схвально, з таким запалом та повагою про їхній масив мало хто з українських політиків наважується говорити.
- Я вірю в те, що сьогодні Троє-щина,яка за чисельністю населення перевищує такі обласні центри як Луцьк та Полтава разом узяті, має бути самодостатньою територією, - продовжив Валерій Борисов, коли емоційні овації троє-щинців трохи стихли. - Троєщина не повинна бути лише спальним районом, про який хтось дозволяє собі складати байки. Ці стереотипи треба ламати! І вважайте, що сьогодні ми з вами це почали робити. Починаючи від славетного історичного минулого, я бачу сьогодення Троєщини як самодостатньої території - безпечної, сучасної та комфортної для проживання, відпочинку, роботи і для виховання дітей, в тому числі й на нашому з вами славному історичному минулому. Незабаром на Троє-щині буде й метро, й швидкісний трамвай, і своя лікарня, і театр, і спортивні комплекси, і сучасний бізнес-центр. Адже саме ці соціально значимі об'єкти роблять територію самодостатньою. Я вірю у щасливе майбутнє Троєщини та її мешканців!
Поки майданчик готувався до наступного номеру програми
- шоу кінного театру «Скіф», ми поспілкувалися з народним депутатом і розпитали, коли ж саме етнопарк відкриє свої двері для відвідувачів і хто фінансуватиме цю забудову.
- Будівництво вже розпочалося, - каже Валерій Дмитрович.
- Адже ми сьогодні з вами сидимо на стилізованих дерев'яних лавах, які, зрештою, стануть складовою цього комплексу. Ви ж, мабуть, знаєте вже, що тут планується звести такі будівлі, які були за князювання Ярослава Мудрого. Тут буде ристалище, лазня, конюшня. Уся забудова буде відтворювати Ярославові часи. Безумовно, з огляду на те, що це повинен бути сучасний етнопарк, тут будуть і заклади громадського харчування, і сучасні екскурсійні програми, щоб відвідувачі могли не лише ознайомитися з нашою історією, а й весело та змістовно провести час усією родиною.
- Звісно, намагатимемося завершити будівництво етнопарку вже в цьому році, - перевівши подих, продовжив народний депутат. - Але будівництво - дуже масштабне. Гадаю за рік-півтора ми його завершимо у повному обсязі. Так, кілька етноцентрів по Україні може й є. А от в Києві, чесно кажучи, я подібних об'єктів не знаю. Є Пирогово, де відтворені певні поселення та певні моменти життя українців тих чи інших часів. А цей енто-парк буде присвячений конкретній історичній події, з якої бере відлік динамічний розвиток Київської Русі, як держави. І велич, між іншим, Києва як столиці Київської Русі, і велич як чудового міста, яке ми отримали від наших предків у спадщину.
- Вартість робіт у повному обсязі за проектом - близько 100 мільйонів гривень, - додав Валерій Дмитрович, відповідаючи на запитання, в яку суму обійдеться будівництво майбутньої туристичної перлини. - Гадаю, що цей проект буде цікавий не лише спонсорам та меценатам, думаю, що й Міністерство культури не лишиться осторонь. Бо ми плануємо тут проводити і культурні заходи, і екскурсії для іноземних гостей. Будемо до цього проекту залучати небайдужих людей. Передусім тих, хто переймається долею Троєщини...
Нашу бесіду перервало нове дійство: на арену готові були вийти коні. Своє захоплення виступом кінного театру «Скіф» просто неможливо описати. Декотрі глядачі, мабуть, вперше на власні очі побачили, що це таке, коли земля з-під копит летить у різні боки. Швидкість, козацький запал, гучні оплески та народне схвалення. Потім глядачів знову розважав театр історичного фехтування та сценічного бою «Камелот». Майстер-клас середньовічного танцю продемонстрували танцювальний ансамбль «Алеан-трада», група каскадерів під керівництвом Михайла Земського, військово-історичний клуб «Росичі» та інші творчі колективи столиці й Деснянського району. Запальними піснями звеселяв народ рок-гурт «Red Rocks». А на завершення свята - фаер-шоу «Білозолота» від Київського театру вогню та тріумфальний феєрверк, який було видно аж на правому березі Дніпра...
Ірина ЗАСЛАВСЬКА
На землях, де Ярослав Мудрий із Мстиславом Чернігівським підписали мирову угоду, так звану Троєщинську Унію (у давніх історичних документах - Городецьку Угоду), нарешті розпочато будівництво етнопарку. З нагоди цієї події на березі озера Гнилуша відбулися народні гуляння. Із театралізованим дійством, яке відтворило історичні події XI століття, з кінно-спортивним шоу, з запальними танцями від рок-гурту і навіть із феєрверком, за яким заздрісно спостерігали кияни з правого берега Дніпра...
Навряд чи нині на Троєщи-ні знайдеться мешканець, який хоча б краєм вуха не чув про етнографічний парк, який невдовзі повинен з'явитися на березі озера Гнилуша. Про це навіть уже на Подолі та на Печерську кажуть. Цікавляться, що ж і коли тут буде, вже й туроперато-ри, які возять іноземні делегації на екскурсії до української столиці. Бо той факт, що саме з Тро-єщини починається державність Київської Русі, збурив не лише наукову спільноту, а й увесь, вважай, православний світ. Усім тепер хочеться докопатися до витоків історії, аби зрозуміти: чим же має завдячувати цивілізована Європа троєщинським землям!
«Нова Троєщина» вже знайомила своїх читачів з історією цього питання і розповідала, що весною на цих землях був відкритий пам'ятний знак на честь славетної події. Тепер тут, на березі озера Гнилуша, відбулися урочистості, та ні, не урочистості, а справжнісінькі народні гуляння на честь початку будівництва етнопарку. Треба віддати належне організаторам свята: все пройшло на найвищому рівні. Перш за все, вони потурбувалися, щоб кожен бажаючий, а не лише ті, хто живе поруч, зміг добратися до «диких» троєщинських степів, де колись ступала нога Ярослава, саме того, якого прозвали в народі Мудрим за далекоглядність та прозорливість. Щопівгодини, починаючи з 14.00, від станцій метро «Оболонь» та «Чернігівська», а також від універмагу «Фестивальний» курсували безкоштовні автобусні маршрути, які везли й везли людей на свято.
А на майданчику на гостей вже чекали ярмаркові намети з виробами від народних майстрів. Тут же працював середньовічний тир, атракціон-тренажер «Тропа воїна», поруч проводили майстер-класи лучники, метальники ножів, гончарі та майстри з виготовлення середньовічних іграшок. Та найголовніші сюрпризи почались близько третьої години дня, коли відвідувачі зайняли місця на стилізованих під старовину глядацьких трибунах.
Аж мороз по спині пройшов, зізнаються гості свята, коли з гучномовця на старослов'янський манер почали розповідати історію підписання Троєщинської Унії.
Театральне дійство переносить нас в XI століття, і ми на власні очі бачимо, як страждають від набігів татаро-монголів наші предки. Мечі та списи заносять над головами і старих, і малих. Жінок, дітей, як худобу, женуть на чужину, чоловіків - убивають. Зупинити набіги кочівників може тільки перемир'я між братами-князями - Мстиславом і Ярославом.
«Не хочу я больше воевать, -звернувся Ярослав до свого єдинокровного брата Мстислава. -Пока князья меж собой грызутся, am псы за кость, всяк супостат то там кусок оторвет, то там откусит. Хватит! Если биться со мной захочешь - давай. Но кто бы из нас не пал, Русь не устоит».
«С миром я и зла не держу, - відповідає брату Мстислав. -Кто в такое время на брата меч поднимет, тот Каин проклятый, а не князь на Руси. Вот тебе моя рука. Забудем старое, да вместе по врагу ударим! Сталь наша им поперек горла встанет, раз хлеб на Руси краденый им поперек горла не встал. За тем и дружину привел».
«...Править же станем в наших землях в любви и согласии, как и подобает братьям. Народ и держава ждут от нас решений мудрых и дел созидательных», - погоджується Ярослав Мудрий. «И в том я с тобой согласен, -відповідає Мстистлав Чернігівський. - Будет союз между нами и детьми нашими, и детьми детей наших отныне и навеки...».
І скріпили свою угоду брати княжого роду міцними обіймами. Відтоді, як переконує історія, і почався динамічний розвиток Київської Русі як держави.
- Ми сьогодні з вами подивились театралізоване дійство, яке повернуло нас у славетну історію, в історію славної троєщин-ської землі, - звернувся до присутніх голова ради об'єднання громадян «За Троєщину!», народний депутат України Валерій Борисов, завдяки старанням якого і розпочалося будівництво етнопарку. - Саме тут у 1026 році, як свідчать древні літописи, Ярослав Мудрий зі своїм братом Мстиславом Чернігівським уклали унію, після якої припинилися міжусобні війни і Київська Русь почала розвиватися як держава. Саме тому я вважаю, що Київ починається саме з Троєщини! А на Хрещатику і на Печерську він закінчується.
На цій фразі троєщинці перервали виступ народного депутата гучними оплесками, бо так схвально, з таким запалом та повагою про їхній масив мало хто з українських політиків наважується говорити.
- Я вірю в те, що сьогодні Троє-щина,яка за чисельністю населення перевищує такі обласні центри як Луцьк та Полтава разом узяті, має бути самодостатньою територією, - продовжив Валерій Борисов, коли емоційні овації троє-щинців трохи стихли. - Троєщина не повинна бути лише спальним районом, про який хтось дозволяє собі складати байки. Ці стереотипи треба ламати! І вважайте, що сьогодні ми з вами це почали робити. Починаючи від славетного історичного минулого, я бачу сьогодення Троєщини як самодостатньої території - безпечної, сучасної та комфортної для проживання, відпочинку, роботи і для виховання дітей, в тому числі й на нашому з вами славному історичному минулому. Незабаром на Троє-щині буде й метро, й швидкісний трамвай, і своя лікарня, і театр, і спортивні комплекси, і сучасний бізнес-центр. Адже саме ці соціально значимі об'єкти роблять територію самодостатньою. Я вірю у щасливе майбутнє Троєщини та її мешканців!
Поки майданчик готувався до наступного номеру програми
- шоу кінного театру «Скіф», ми поспілкувалися з народним депутатом і розпитали, коли ж саме етнопарк відкриє свої двері для відвідувачів і хто фінансуватиме цю забудову.
- Будівництво вже розпочалося, - каже Валерій Дмитрович.
- Адже ми сьогодні з вами сидимо на стилізованих дерев'яних лавах, які, зрештою, стануть складовою цього комплексу. Ви ж, мабуть, знаєте вже, що тут планується звести такі будівлі, які були за князювання Ярослава Мудрого. Тут буде ристалище, лазня, конюшня. Уся забудова буде відтворювати Ярославові часи. Безумовно, з огляду на те, що це повинен бути сучасний етнопарк, тут будуть і заклади громадського харчування, і сучасні екскурсійні програми, щоб відвідувачі могли не лише ознайомитися з нашою історією, а й весело та змістовно провести час усією родиною.
- Звісно, намагатимемося завершити будівництво етнопарку вже в цьому році, - перевівши подих, продовжив народний депутат. - Але будівництво - дуже масштабне. Гадаю за рік-півтора ми його завершимо у повному обсязі. Так, кілька етноцентрів по Україні може й є. А от в Києві, чесно кажучи, я подібних об'єктів не знаю. Є Пирогово, де відтворені певні поселення та певні моменти життя українців тих чи інших часів. А цей енто-парк буде присвячений конкретній історичній події, з якої бере відлік динамічний розвиток Київської Русі, як держави. І велич, між іншим, Києва як столиці Київської Русі, і велич як чудового міста, яке ми отримали від наших предків у спадщину.
- Вартість робіт у повному обсязі за проектом - близько 100 мільйонів гривень, - додав Валерій Дмитрович, відповідаючи на запитання, в яку суму обійдеться будівництво майбутньої туристичної перлини. - Гадаю, що цей проект буде цікавий не лише спонсорам та меценатам, думаю, що й Міністерство культури не лишиться осторонь. Бо ми плануємо тут проводити і культурні заходи, і екскурсії для іноземних гостей. Будемо до цього проекту залучати небайдужих людей. Передусім тих, хто переймається долею Троєщини...
Нашу бесіду перервало нове дійство: на арену готові були вийти коні. Своє захоплення виступом кінного театру «Скіф» просто неможливо описати. Декотрі глядачі, мабуть, вперше на власні очі побачили, що це таке, коли земля з-під копит летить у різні боки. Швидкість, козацький запал, гучні оплески та народне схвалення. Потім глядачів знову розважав театр історичного фехтування та сценічного бою «Камелот». Майстер-клас середньовічного танцю продемонстрували танцювальний ансамбль «Алеан-трада», група каскадерів під керівництвом Михайла Земського, військово-історичний клуб «Росичі» та інші творчі колективи столиці й Деснянського району. Запальними піснями звеселяв народ рок-гурт «Red Rocks». А на завершення свята - фаер-шоу «Білозолота» від Київського театру вогню та тріумфальний феєрверк, який було видно аж на правому березі Дніпра...
Ірина ЗАСЛАВСЬКА
Пошук
Життя району
