Заславська, Ірина. За Троєщину без околиць!
| 
| 
Заславська, Ірина. За Троєщину без околиць! : [встановлення нового дитячого майданчика в центрі колишнього села Троєщина] // Нова Троєщина. – 2012. - № 12. – С. 3.
За Троєщииу без околиць!
Відвідини журналістами «Нової Троєщини» території малоповерхової забудови на нашому масиві були пов'язані з неабиякою подією: встановленням нового дитячого майданчика в центрі колишнього села Троєщина, яке було приєднане до Києва ще в 1988 році. Хтось, може, скаже: хіба це подія? А для майже півтисячі малюків, які живуть фактично на краю міста, це, безумовно, свято.
Нас зустрічає директор місцевого будинку культури Ірина Михайлівна Лавриш. З її слів ми дізнаємося, що цей БК - центр культурно-просвітницького життя на території малоповерхової забудови Троєщини. Тут тобі й дозвілля, тут тобі й робота, тут навчаються і розвиваються діти, сюди приходять і їхні батьки.
- Наш будинок культури у цьому році відзначатиме 45-ліття, - розповідає Ірина Михайлівна. - Будувала його місцева громада. Колись на цьому пагорбі стояла стара церква. Коли влада вирішила зруйнувати храм, то люди за одну ніч перенесли його на те місце, де нині височіє нова церква. А тут потім з'явився новий БК. Тепер уже онуки й правнуки тих, хто будував цей будинок культури, його відвідують.
На відміну від сотень подібних в Україні сільських будинків культури, цей не запорошений пилом, по кутках у ньому немає павутиння. Бо тут щодня вирує життя. Тут працює 12 клубних формувань! Це пристойний показник навіть для «розкрученого», як тепер кажуть, міського осередку культури! Тут діє ансамбль бандуристів і два творчих колективи - театр сценічного бою «Камелот» та народний театр історичного костюму «Свя-тогор», тут є гурток східного танцю для жінок і хореографічний гурток для малечі, шаховий клуб і центр гуманітарного розвитку дитини «Лелеченька».
- Приміщення нашого БК не простоюють пусткою, розклад занять різних груп за інтересами розписаний буквально по хвилинах, - каже Ірина Михайлівна. -Ми відкриті з самого ранку і до пізнього вечора, бо багато хто приходить до БК вже після роботи. І слава Богу, що у нас працюють справжні фанати своєї справи, натхненні й талановиті люди. Працюють і не занадто переймаються, яка в них буде зарплатня. Головне, я вважаю, що ми даємо робочі місця самим троєщинцям. Невеличка зарплатня, але офіційна робота й соціальний захист.
Що талановиті - це факт. От, приміром, театр сценічного бою «Камелот», який очолює Валерія Дєнєжкіна. Саме зусиллями цього колективу нещодавно було відтворено історичні події, які відбувалися на озері Гнилуша (воно тут, до речі, зовсім поруч) в XI столітті. Це театралізоване дійство кияни побачили під час святкування початку будівництва етнопарку на Троєщині (подробиці читайте на стор. 1-2).
- Валерія Дєнєжкіна має історичну освіту, закінчила наш шевченківський університет з червоним дипломом, а Максим Рог, який очолює народний театр історичного костюму «Святогор», за фахом - архітектор, мав хобі, яке стало його роботою, - продовжує директор БК. - Обидва колективи мають спільні витоки, пішли від лицарського клубу. Тепер вони - самодостатні творчі одиниці. Наші колективи дуже часто виступають і на міських, і на районних святах. Ми маємо грамоти, подяки...
Дуже неохоче розповідає Ірина Михайлівна про скрутне матеріальне становище закладів
культури. От знайдіть, приміром, у Києві фахового спеціаліста, який би захотів «нести культуру в маси» за 300 чи 500 гривень на місяць. А в троєщинців такі альтруїсти є! Особлива гордість закладу - центр гуманітарного розвитку дитини «Лелеченька» для найменших мешканців масиву. Адже в селі немає дитячого садочка й ніколи не було. Проте діточок готувати до школи хтось же мусить, хоча б психологічно. Так десять років тому з'явився центр «Лелеченька». Дітки підростають, а потім залюбки відвідують клубні гуртки, які, до речі, тут для всіх безкоштовні. У батьків сьогодні невеликі зарплати, то ж не всі змогли б заплатити за розви-вальні заняття своїх дітей. «Та й не все вирішують гроші, - переконана директорка БК. - Ми не беремо грошей, проте завжди можемо розраховувати на допомогу батьків під час ремонту й у догляді за територією. Може не дуже сучасно, може бідненько, але нам подобається...». Тобто тут, на самому краю найбільшого в Україні мікрорайону, організовано гідне дозвілля як для малечі, так і для їхніх тат та мам, а також - і для бабусь із дідусями.
- Ми маємо хоч і невеличку, проте свою базу для репетицій, маємо приміщення, щоправда, самі їх собі облаштовуємо, - продовжує Ірина Михайлівна.
- Власними силами ми створили невеличкий бібліотечний куточок. Бо бібліотека є тільки в школі, а на масив дітям ходити дуже далеко. Транспортне забезпечення з містом дуже погане. Є, дякуючи активності мешканців, один маршрутний автобус, який ходить раз на півтори години. Вже скільки років просимо хоч би два автобуси, бо дуже важко добиратися до міста (до сучасної Троєщини, яка виникла поруч із колишнім селом, - авт.).
Поки ми спілкувалися з Іриною Михайлівною, на подвір'ї біля БК почали збиратися місцеві мешканці - з робочим реманентом, з пензлями та фарбами. Працювати, як і відпочивати, тут батьки ходять разом із дітьми. Та, зрештою, це ж і їхнє свято - сьогодні тут з'явиться новий дитячий майданчик, який подарував маленьким троєщинцям народний депутат України, голова ради об'єднання громадян «За Троє-щину!» Валерій Борисов. Його всі чекали з нетерпінням. Валерія Дмитровича, одразу, як тільки він під'їхав, обступили люди, їм є про що розповісти народному депутату, який віднедавна опікується проблемами всієї Тро-єщини, а отже - й масиву малоповерхової забудови.
- Чимало проблем вже були б вирішені, якби Київ свого часу не відмовився від запропонованої мною в той час, коли я працював у мерії, програми «Київ без околиць», - зітхає народний депутат. - Та не переймайтеся, я впевнений, ми повернемося до цих питань, знову переглянемо і комплексно візьмемося вирішувати проблеми троєщинців.
А потім Валерій Дмитрович запропонував усім попрацювати на користь масиву. Й сам узяв щітку і пішов з дітьми фарбувати каруселі. До речі, на цьому масиві прописано близько 5 тисяч осіб, з них дітей - більше півти-сячі точно, кажуть місцеві мешканці. Майже в кожній родині - двоє-троє діточок. Ото радість буде малечі, коли дитячий майданчик можна буде використовувати за призначенням...
- Ваш подарунок - просто неоціненний, - підійшла подякувати народному депутату за всіх своїх земляків Ірина Михайлівна. - Бо він не лише дітям лишиться, а й онукам та правнукам нашим...
Для них, зрештою, і стараємося всі ми. Бо наші діти повинні жити у безпечному, сучасному й комфортному світі. І жодна околиця, особливо на Троєщині, не може бути відрізана від цивілізації і поступального розвитку.
Ірина ЗАСЛАВСЬКА
Відвідини журналістами «Нової Троєщини» території малоповерхової забудови на нашому масиві були пов'язані з неабиякою подією: встановленням нового дитячого майданчика в центрі колишнього села Троєщина, яке було приєднане до Києва ще в 1988 році. Хтось, може, скаже: хіба це подія? А для майже півтисячі малюків, які живуть фактично на краю міста, це, безумовно, свято.
Нас зустрічає директор місцевого будинку культури Ірина Михайлівна Лавриш. З її слів ми дізнаємося, що цей БК - центр культурно-просвітницького життя на території малоповерхової забудови Троєщини. Тут тобі й дозвілля, тут тобі й робота, тут навчаються і розвиваються діти, сюди приходять і їхні батьки.
- Наш будинок культури у цьому році відзначатиме 45-ліття, - розповідає Ірина Михайлівна. - Будувала його місцева громада. Колись на цьому пагорбі стояла стара церква. Коли влада вирішила зруйнувати храм, то люди за одну ніч перенесли його на те місце, де нині височіє нова церква. А тут потім з'явився новий БК. Тепер уже онуки й правнуки тих, хто будував цей будинок культури, його відвідують.
На відміну від сотень подібних в Україні сільських будинків культури, цей не запорошений пилом, по кутках у ньому немає павутиння. Бо тут щодня вирує життя. Тут працює 12 клубних формувань! Це пристойний показник навіть для «розкрученого», як тепер кажуть, міського осередку культури! Тут діє ансамбль бандуристів і два творчих колективи - театр сценічного бою «Камелот» та народний театр історичного костюму «Свя-тогор», тут є гурток східного танцю для жінок і хореографічний гурток для малечі, шаховий клуб і центр гуманітарного розвитку дитини «Лелеченька».
- Приміщення нашого БК не простоюють пусткою, розклад занять різних груп за інтересами розписаний буквально по хвилинах, - каже Ірина Михайлівна. -Ми відкриті з самого ранку і до пізнього вечора, бо багато хто приходить до БК вже після роботи. І слава Богу, що у нас працюють справжні фанати своєї справи, натхненні й талановиті люди. Працюють і не занадто переймаються, яка в них буде зарплатня. Головне, я вважаю, що ми даємо робочі місця самим троєщинцям. Невеличка зарплатня, але офіційна робота й соціальний захист.
Що талановиті - це факт. От, приміром, театр сценічного бою «Камелот», який очолює Валерія Дєнєжкіна. Саме зусиллями цього колективу нещодавно було відтворено історичні події, які відбувалися на озері Гнилуша (воно тут, до речі, зовсім поруч) в XI столітті. Це театралізоване дійство кияни побачили під час святкування початку будівництва етнопарку на Троєщині (подробиці читайте на стор. 1-2).
- Валерія Дєнєжкіна має історичну освіту, закінчила наш шевченківський університет з червоним дипломом, а Максим Рог, який очолює народний театр історичного костюму «Святогор», за фахом - архітектор, мав хобі, яке стало його роботою, - продовжує директор БК. - Обидва колективи мають спільні витоки, пішли від лицарського клубу. Тепер вони - самодостатні творчі одиниці. Наші колективи дуже часто виступають і на міських, і на районних святах. Ми маємо грамоти, подяки...
Дуже неохоче розповідає Ірина Михайлівна про скрутне матеріальне становище закладів
культури. От знайдіть, приміром, у Києві фахового спеціаліста, який би захотів «нести культуру в маси» за 300 чи 500 гривень на місяць. А в троєщинців такі альтруїсти є! Особлива гордість закладу - центр гуманітарного розвитку дитини «Лелеченька» для найменших мешканців масиву. Адже в селі немає дитячого садочка й ніколи не було. Проте діточок готувати до школи хтось же мусить, хоча б психологічно. Так десять років тому з'явився центр «Лелеченька». Дітки підростають, а потім залюбки відвідують клубні гуртки, які, до речі, тут для всіх безкоштовні. У батьків сьогодні невеликі зарплати, то ж не всі змогли б заплатити за розви-вальні заняття своїх дітей. «Та й не все вирішують гроші, - переконана директорка БК. - Ми не беремо грошей, проте завжди можемо розраховувати на допомогу батьків під час ремонту й у догляді за територією. Може не дуже сучасно, може бідненько, але нам подобається...». Тобто тут, на самому краю найбільшого в Україні мікрорайону, організовано гідне дозвілля як для малечі, так і для їхніх тат та мам, а також - і для бабусь із дідусями.
- Ми маємо хоч і невеличку, проте свою базу для репетицій, маємо приміщення, щоправда, самі їх собі облаштовуємо, - продовжує Ірина Михайлівна.
- Власними силами ми створили невеличкий бібліотечний куточок. Бо бібліотека є тільки в школі, а на масив дітям ходити дуже далеко. Транспортне забезпечення з містом дуже погане. Є, дякуючи активності мешканців, один маршрутний автобус, який ходить раз на півтори години. Вже скільки років просимо хоч би два автобуси, бо дуже важко добиратися до міста (до сучасної Троєщини, яка виникла поруч із колишнім селом, - авт.).
Поки ми спілкувалися з Іриною Михайлівною, на подвір'ї біля БК почали збиратися місцеві мешканці - з робочим реманентом, з пензлями та фарбами. Працювати, як і відпочивати, тут батьки ходять разом із дітьми. Та, зрештою, це ж і їхнє свято - сьогодні тут з'явиться новий дитячий майданчик, який подарував маленьким троєщинцям народний депутат України, голова ради об'єднання громадян «За Троє-щину!» Валерій Борисов. Його всі чекали з нетерпінням. Валерія Дмитровича, одразу, як тільки він під'їхав, обступили люди, їм є про що розповісти народному депутату, який віднедавна опікується проблемами всієї Тро-єщини, а отже - й масиву малоповерхової забудови.
- Чимало проблем вже були б вирішені, якби Київ свого часу не відмовився від запропонованої мною в той час, коли я працював у мерії, програми «Київ без околиць», - зітхає народний депутат. - Та не переймайтеся, я впевнений, ми повернемося до цих питань, знову переглянемо і комплексно візьмемося вирішувати проблеми троєщинців.
А потім Валерій Дмитрович запропонував усім попрацювати на користь масиву. Й сам узяв щітку і пішов з дітьми фарбувати каруселі. До речі, на цьому масиві прописано близько 5 тисяч осіб, з них дітей - більше півти-сячі точно, кажуть місцеві мешканці. Майже в кожній родині - двоє-троє діточок. Ото радість буде малечі, коли дитячий майданчик можна буде використовувати за призначенням...
- Ваш подарунок - просто неоціненний, - підійшла подякувати народному депутату за всіх своїх земляків Ірина Михайлівна. - Бо він не лише дітям лишиться, а й онукам та правнукам нашим...
Для них, зрештою, і стараємося всі ми. Бо наші діти повинні жити у безпечному, сучасному й комфортному світі. І жодна околиця, особливо на Троєщині, не може бути відрізана від цивілізації і поступального розвитку.
Ірина ЗАСЛАВСЬКА
Пошук
Життя району
