Заславська, Ірина. Міжнародний фестиваль на Троєщині!

Заславська, Ірина. Міжнародний фестиваль на Троєщині! : [на березі озера Гнилуша пройшло мистецько-історичне свято - VIII міжнародний фестиваль «Сталева муза»] // Нова Троєщина. - № 15. – С. 1, 2 : фото. 
 
Міжнародний фестиваль на Троєщині!
 
На березі озера Гнилуша «Сталева муза» влаштувала лицарські поєдинки
  У минулі вихідні на березі казкового озера Гнилуша,оспіваного у давніх легендах, пройшов VIII міжнародний фестиваль «Сталева муза».Цього разу для проведеннямистецько-історичного свята, яке традиційно влаштовується у Києві вже восьму осінь поспіль, організатори дійства обрали Троєщину. І невипадково. Бо саме звідси, як свідчать древні літописи, розпочинається становлення Київської Русі як самодостатньої цивілізованої держави.
  - Троєщинцям є чим пишатись у минулому і буде чим пишатися у майбутньому, - переконаний народний депутат Валерій Борисов, який ось уже майже рік очолює об'єднання громадян «За Троєщину!» і опікується цим масивом на прохання голови КМДА Олександра Попова. - Адже нам відомий неспростовний історичний факт про мирову угоду між князями Ярославом Мудрим та Мстиславом Чернігівським. Це документальне свідчення, яке донедавна незаслужено припадало пилом на полицях у науковців, здатне не тільки поновити історичну справедливість по відношенню до Троєщини, а й дати серйозний поштовх для розвитку найбільшого не лише в Києві, а й в Україні мікрорайону.
  Саме тут, на березі озера Гнилуша, нащадки князя Володимира Великого підписали мирову угоду, після якої розпочався динамічний розвиток Київської Русі як держави. Саме ця історична подія змусила спочатку народного депутата Валерія Борисова переосмислити роль і місце Троєщини в житті столиці. А потім вже й самі мешканці Троєщини почали звикати до думки, що варті й посиленої уваги керівництва міста, і заслуговують на те, щоб їхній мікрорайон став найбезпечнішим, найкомфортнішим і найсучаснішим у Києві. Саме це наштовхує на ідею створити на цих історичних землях національний етнопарк, здатний стати найдивовижнішою перлиною на туристичній мапі української столиці.
  А поки задуми очікують на своє втілення, територію поблизу озера Гнилуша вже уподобали організатори різноманітних фестивалів. Тут, кажуть, неймовірно сильна енергетика. Досвід проведених раніше свят довів, що сюди залюбки йдуть відпочивати у вихідні не лише місцеві мешканці, а й кияни з найвіддаленіших куточків міста.

  Ось і «Сталева Муза», яка проводиться в Києві уже восьмий рік поспіль, зібрала чимало відвідувачів. Воно й не дивно: програма фестивалю надто насичена і різноманітна, щоб просидіти у вихідні біля екранів телевізорів.
  А тут тобі - і виставка-ярмарок народних майстрів, і різноманітні конкурси, і майстер-класи, а на додачу ще й видовищні змагання лицарів та виступи приборкувачів вогню.

Біля одного з наметів знайомимося з Сергієм Казьміним, який знається на різних духових інструментах. Народний майстер намагається навчити молоду дівчину, вбрану у середньовічний костюм, грати на дуже великій сопілці. Та їй усе не вдається «піймати» науку.

  - Повітря треба спрямовувати в дірочку тоненькою цівочкою, - пояснює Сергій. Яка то була радість, коли чудернацький музичний пристрій таки послухався дівчину й видав мелодійні звуки...

  - Сопілка, свистковий інструмент, окарина, - показує народний майстер свої вироби. - Таких великих в Україні не робили, але в нас були поширені маленькі свищики. Між іншим, раніше музичні інструменти слугували не тільки для розваг, вони знаходили своє практичне застосування й у побуті. Приміром, свищиками наші пращури приваблювали співочих птахів.

  - Зараз можна навчитися виготовляти музичні інструменти з кокосових горіхів, очерету, бузини, калини, кераміки... Підійде будь-який матеріал, який можна обробити, - ділиться секретом майстер. - Робите дірки - від чотирьох до восьми - і«вчіть» інструмент, виготовлений власними руками, грати вам веселі мелодії.

  Неподалік знаходиться майстерня, де навчають мистецтву розписування традиційних українських пряників, спечених за стародавнім рецептом.

  -Такі пряники випікали в основному на великі свята, бо вони дуже смачні й довго зберігаються, але зазвичай їх з'їдали дуже швидко, - розповіла кореспонденту «Нової Троєщини» Світлана Грибан. –Рецепту цього смаколика вже більше століття. Тут використовується одразу п'ять спецій- кардамон, кориця, імбир, мускатний горіх і гвоздика. Остання служить натуральним консервантом. Барвники теж натуральні -какао, яєчний білок і цукрова пудра. Щоправда, кожна господиня на свій розсуд могла дещо міняти пропорції інгредієнтів: хтось додавав більше яєць, хтось більше жиру (зараз маргарину). Єдина відмінність зі стародавніми аналогами - раніше використовували борошно більш грубого помелу, ніж зараз. Але вже за власним досвідом скажу, що на пряники краще брати борошно грубіше, - ділиться секретом народна майстриня.

  Тут можна було не тільки спробувати себе в якості художника-кондитера, а й забрати з собою ексклюзивний пряник, розписаний власноруч. Володимир Сиридов, мешканець Троєщини, коли почув про це, всівся розмальовувати подарунки для своїх друзів і родичів, а ще - для колег по роботі. Хіба ж часто випадає шанс купити іменні пряники за ціною від 3 до 25 гривень? Першим почав розмальовувати смаколика до 15-річчя власної фірми.

  - Оце білок із цукровою пудрою, - пояснює майстриня, - вичавлюєте з мішечка і малюєте візерунок, який забажаєте.

  Майстриня трохи підправляє виведені каракулі, щоб літери, які малює початківець, можна було легко прочитати. Більше ми не заважали творчому процесу, бо кортіло хоча б одним оком глянути, що ж відбувається в інших виїзних майстернях.

  Починаємо загинати пальці: скільки «Сталева Муза» зібрала під своїми знаменами майстер-класів? Вправно володіти древніми видами зброї навчали фахівці бою на ножах «Fratria Fortis», секретами своєї майстерності ділилися з гостями свята каскадери, приборкувачі вогню з театру «Staf Family», історичні танці розучували всі бажаючі з творчим колективом «Алентрада». Чимало охочих зібрали і майстер-класи з середньовічних ремесел(під керівництвом майстрів-ремісників і майстрів народних промислів з усієї України) та майстер-клас з виготовлення виробів із художнього скла.

  - Настільки насиченою, як у цьому році, фестивальна програма ще жодного разу не була, - кажуть постійні відвідувачі свята. - Головне, що цього разу можна не лише бути пасивним спостерігачем, а й самому чогось навчитися і в різних змаганнях продемонструвати свої здібності.
  Одних лише конкурсів із обов'язковим визначенням переможців ми нарахували аж п'ять: конкурс на кращий художній образ, створений за допомогою костюма; конкурс сценічного бою; конкурс середньовічної бардівської пісні; конкурс театрів вогню і змагання стрільців з лука та арбалета. Чимало гостей відвідали середньовічний тир, атракціони «Тропа воїна» та «Сарацин». А ще впродовж двох фестивальних днів на історичних землях Троєщини проходив турнір з історичного фехтування на шпагах і шаблях.
  Той, кому не до вподоби рухливий спосіб відпочинку, міг просто сидіти в «амфітеатрі» і спостерігати за розважальним дійством. Спочатку глядачів вражала показом колекції середньовічних історичних і театральних костюмів майстерня «Джойссан-дефіле», потім танцювальний колектив «Лотос». Ну і звісно, хіба буває українське свято без запальних пісень? їх на фестивалі прозвучало немало, зокрема й у виконанні вокально-інструментальних колективів «Зеленая птица» та «Сны дорог».
  Центральною подією фестивалю став лицарський турнір між представниками різних країн. За призи фестивалю у поєдинках змогли взяти участь бажаючі, зареєстровані належним чином організаторами «Сталевої Музи». Найдостойніших обирало журі з 12 прекрасних леді, відомих своєю красою та благочестям. Вони, як і в давні часи, були наділені правом зупинити поєдинок, якщо хтось з учасників порушував кодекс лицарської честі.
  - Це восьмий міжнародний фестиваль в історії клубів історико-культурного спрямування «Сталева муза»,- розповіла журналістам «Нової Троєщини» Валерія Дєнєжкіна, керівник клубу історичного фехтування і сценічного бою «Камелот», відомого ще як орден лицарської єдності. Цей клуб працює при будинку культури села Троєщина. - 3 таким розмахом і з такою кількістю гостей фестиваль проводиться вперше. У нас більше 200 заявок від безпосередніх учасників фестивалю. Ми влаштували турніри з дуельного фехтування на шаблях та шпагах, турніри зі стендової стрільби з луків та арбалетів, а також стрільбу по екзотичних рухливих мішенях.
  Другий фестивальний день був присвячений дез-матчу, коли лучники у спеціальному захисному спорядженні стріляють м'якими стрілами одне в одного. Упродовж обох днів в етнопарку, який приймав «Сталеву Музу», працювали майданчики, де відвідувачів навчали стрільбі з луків та арбалетів, метанню ножів і сокир. Охочі могли покататися верхи на конях, влаштувати поєдинок на м'якій зброї або подолати смугу перешкод для середньовічного воїна. Увечері всіх чекало грандіозне фаєр-шоу, в якому взяли участь більше 60 приборкувачів вогню.
  - На наше свято завітало понад чотири сотні гостей з Росії, Білорусі та України, - прокоментував подію для «Нової Троєщини» народний депутат України Валерій Борисов. - Троєщина вкотре продемонструвала свою щиру гостинність. Ми знову довели всьому Києву, що вміємо влаштовувати свята не гірші, ніж ті, що проходять на Печерську. Тож гідні й кращої долі, й комфортніших умов проживання. Троєщина буде найкращим мікрорайоном у Києві! Бо це найбільший в Україні міський масив, який прагне бути сучасним, комфортним і безпечним. А мешканці Троєщини день у день доводять, що вони вміють не лише змістовно й весело відпочивати, а й цілеспрямовано йти до спільної мети. Заради свого майбутнього, заради майбутнього своїх дітей. Так вже склалося історично! І цей процес - невідворотний.

Ірина ЗАСЛАВСЬКА




 
Знайшли помилку у тексті?
Будь ласка, виділіть її  та натисніть Ctrl + Enter