Прощання з Миколою Сомом

  Прощання з Миколою Сомом : [добірка матеріалів ] // Літературна Україна. - 2013.-
4 квіт. (№ 14). - С. 2 : фото. 
 
МИКОЛА СОМ
 
   Національна спілка письменників України глибоко сумує з приводу смерті на 79-му році життя відомого поета-шістдесятника, поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сома.
   Микола Данилович Сом народився 5 січня 1935 року в селі Требухів Броварського району на Київщині в родині сільського коваля. У 1958 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював у газетах «Нафтовик Борислава», «Друг читача», «Вечірній Київ», «Слово Просвіти», в журналі «Ранок», у видавництві «Музична Україна». Завідував літературною частиною «Укрконцерту» та сектором пропаганди книжки в Київській публічній бібліотеці ім. Лесі Українки. Тривалий час вчителював у рідному селі та у школах столиці.
  За своє творче життя невтомний письменник-фольклорист написав десятки поетичних і прозових книжок. Микола Сом — автор поетичних збірок: «Йду на побачення», «Вікнами до сонця», «Дума над вогнем», «Стежка до океану», «Б'ю чолом!», «Товариство», «Присвятні послання», «Моєї радості сльоза», «Хроніка воєнного дитинства», «Сто епітафій» та інших; прозових книжок: «Як я Сталіна хоронив» і «З матір'ю на самоті» про незабутнього побратима Василя Симоненка, книжки спогадів «Платон Майбо-рода», книжки гумору «Придибенції». Лірична душа Миколи Сома залишила Україні у спадок чимало популярних пісень, таких, як «Без вітру не родить жито», «Вишиванка», «Пливе Дніпро до моря синього», «Ода матерям». Чверть століття на хвилях телепередачі «На добраніч, діти» на першому Національному каналі телебачення щодня лунала його прекрасна «Колискова»...
  Творчу й просвітницьку діяльність Миколи Сома пошановано високими званнями заслуженого діяча мистецтв України та відмінника освіти України. Його було удостоєно літературних премій ім. В. Сосюри, ім. Остапа Вишні, ім. Д. Нитченка, ім. О. Гірника та Фонду Т. Г. Шевченка. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України та церковним орденом Св. Архістратига Михаїла.
  Світла пам'ять про Миколу Сома — талановитого письменника, винахідливого, гострого й дотепного словотвор-ця, великого життєлюба, доброзичливу і порядну людину залишиться в серцях багатьох, хто його знав. 

 
                                                                                                  Національна спілка письменників України,
                                                                                                  Київська організація НСПУ
 
СЛОВО НА ПРОЩАННЯ
 
  Невимовно тяжко усвідомлювати, що його більше не буде з нами. Що він житиме тільки в нашій пам'яті і спогадах. Не почуємо його завжди молодого голосу, не всміхнемося назустріч його добрій, нелукавій усмішці. Говоритимемо про нього вже в минулім часі...
  Такими людьми, як Микола Сом, тримається наш український світ. Він із тих, про кого інший поет сказав: «Ми наросли з худеньких матерів». Він із тих виразників національного болю, долі й справдженої надії на відродження, чиєю з'явою на світ Україна відповіла на сталінський геноцид. Це й про нього сказано: «Син мужицький, золоте коріння, одчайдушна блискавка брови...» Воістину — син своєї землі, її честь, слава й гордість. Наділений яскравим поетичним талантом, він сповна повернув його рідному народові, не дбаючи про бодай найменший особистий зиск.
  Коли він щось у когось і просив, то лише для друзів і добрих справ. А найголовніший його талант — бути Людиною завжди й за будь-яких обставин. Цей талант Микола Сом виплекав у собі сам і проніс через усе життя. Він — один з небагатьох, кого без перебільшення можна характеризувати як абсолютний взірець вірності, порядності, надійності.
  Натура дієва й непогамовна, він вічно генерував ідеї і сам брався за їхнє втілення, запалював ними нас, не давав спокою іншим. Неможливо перелічити всього, ним сподіяного на ниві українського красного слова, духовності, культури, журналістики, освіти, шкільництва, бібліотечної справи. І все те робилося від серця, з душевної потреби, від глибокого усвідомлення власного призначення в цьому великострадному світі.
   Не любив брехунів, «кирпогнучко-шиєнків», фарисеїв, демагогів. На дух не переносив підлих і продажних, бридився ними й застерігав од них друзів. Селянська дитина, він усе життя плекав у собі інтелігента високої проби і світлом своєї душі подавав приклад іншим. До останнього подиху залишався вірним рідному селу Требухову. Тут учителював, прилучав юних земляків до високості художнього слова, давав мудрі уроки добра, людяності, краси, благородства, виховав цілі покоління українців. У требухівську землю й перейшов на вічний спочинок. Український світ змалів на ще одного трудівника й подвижника.
  Невмирущим скарбом перейдуть у спадок нащадкам його «Колискова», «Вишиванка», «Без вітру не родить жито», поетичні шедеври. Таких, як Микола Сом, ніколи не забуде Україна. І ми пам'ятатимемо Вас, дорогий друже, довіку.

 
                                                                                                                  Борис Олійник, Микола Томенко,
                                                                                                      Володимир Біленко, Віталій
                                                                                                                 Карпенко, Віктор Баранов, Сергій
                                                                                                                Гальченко, Людмила Ковальчук,
                                                                                  Віктор Набруско
 

 

 
 
Знайшли помилку у тексті?
Будь ласка, виділіть її  та натисніть Ctrl + Enter