Кількість охочих побачити реконструкцію в останні хвилини перед початком, стала такою, що хлопчаки, аби хоч щось угледіти, рясно обліпили дерева (на знімку). Глядачі настільки щільно обступили всю лінію форсування (від кромки води аж до останнього укріплення), що ті, хто запізнився, могли побачити лише авіацію та почути гуркіт артилерії. До речі, пілоти показали справжній клас. Демонструючи бій у повітрі, вони довели, що наші військові здатні впоратися з будь-якою технікою. Навіть часів Другої світової. Водночас постріли артилерії, повітряний бій перенесли всіх глядачів у ті часи. Коли пролунали перші вибухи, а літаки один за одним пролетіли мало не над головами, стало моторошно навіть сьогодні, коли всі розуміли, що це просто вистава, а набої — холості. Страшно подумати, як почувалися червоноармійці тоді, 1943-го, коли бій був справжній та ще й погода стояла «якраз для переправи» — мінус п’ять і дощ зі снігом.

 Так, завдяки цьому фестивалю, покоління, що не знали війни, змогли хоча б на якусь соту частку відчути героїзм та відвагу тих фронтовиків, які визволили Київ. За оцінками різних істориків, під час битви за місто-герой 1943 року своє життя поклали понад 400 тисяч військових.