Григорак, Дмитро (отець). «Не випадково патріотизм ще називають громадянською релігією»

   Григорак, Дмитро (отець). «Не випадково патріотизм ще називають громадянською релігією» : [бесіда з настоятелем Свято-Троїцького храму отцем Дмитром Григораком] // Вісник Деснянського району. – 2013. – листоп. – С. 7 : фото.
 
Отець Дмитро Григорак: «Не випадково патріотизм ще називають громадянською релігією»
 
  Настоятель Свято-Троїцького храму отець Дмитро Григорак - людина у районі добре відома. До нього приходять за порадою, з бідою, радістю, приходять, щоб полегшити душу. І лише людина високої власної душі може бути для інших останньою інстанцією між миром та Богом. Будь-яка фальш з боку отця Дмитра, священнослужителя, одразу ж постукається у душу людини і відлунням відгукнеться на небесах.
 Отець Дмитро видається людиною, яка любить і цінує життя. Та, існують обмеження, які на думку священика - не особливі чесноти, а ознаки вдачі. Наприклад, отець Дмитро ніколи не танцював, і навіть якщо звучить музика, яка у душі пробуджує бажання станцювати, ноги наче зв'язані мотузкою і ніколи не пустяться у танок. Непросто отцю Дмитру сьогодні пригадати і смак м'яса, адже вже більше 15 років надає перевагу вегетаріанству. В миру дружина отця Дмитра, а за Богом матушка Марія, народила священнослужителю п'ятьох дітей - чотирьох хлопчиків та одну дівчинку. Життєві шляхи Дмитра та Марії перетнулися ще в ранній юності, коли навчалися в Коломиї у одній школі. Змалку виховувалися у твердій християнській вірі, любові до рідного Карпатського краю.
  Говорити слова «Бог» та «Отче, наш» Дмитро Григорак почав швидше ніж слова «мамо» й «тато». Народження у віруючій сім'ї, здавалося б, повинно було визначити долю хлопчика вже з пелюшок. Але шлях до Бога виявився непростим та довгим. Обираючи між кар'єрою спортивного тренера та військового, молодий Григорак все ж таки вирішує змиритися і прислухатися до побажання свого духовного отця, теж Дмитра, стати священнослужителем, їде до Свято-Троїцької Лаври, вступає до Московської духовної академії і з відзнакою закінчує її. А потім повертається на Україну, де разом з громадою відбудовує Свято-Троїцький храм, який сьогодні вважається одним з найкращих храмів України.
  - Отець Дмитро, Ви увійшли до складу ради старійшин при голові Деснянської райдержадміністрації Станіславі Прокопенко. З якою місією Ви бачите себе у цій раді?
   - Миротворною. Місія церкви - сприяти відродженню християнської культури в Україні, аби наш народ не став матеріалом для асиміляційної роботи різного роду «технологів». Християнське милосердя може стати родючим грунтом для взаєморозуміння та взаємоповаги у суспільстві. Також наше завдання - підтримати найбільш уразливі верстви населення та орієнтувати на таких людей районну владу. Хотілося б відзначити, що з призначенням на посаду голови Деснянської райдержадміністрації Станіслава Прокопенка, відчуваємо активізацію роботи районних структур в цьому напрямку.
   -  Сьогодні надання соціальної допомоги найбільш уразливим верствам населення - один з пріоритетних напрямків діяльності районної влади.
  - Сьогодні плідно працюємо із районними організацією Товариства Червоного Хреста, Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Особливої уваги потребують лежачі хворі, наркозалежні та алкоголіки. Ми кожного дня бачимо прикутих до ліжка хворих, допомагаємо їм. Багато зустрічаємося із залежними від наркотиків та алкоголю, проводимо бесіди з ними, молимося за спасіння їх душ. Так, влітку ми - часті гості у наметовому містечку, яке організовується на острові посеред Дніпра для проходження реабілітації наркозалежних та алкоголіків, де розмовляємо з його жителями, залучаємо їх до слова Божого та віри. І вдається досягти неймовірного: завдяки Божому благословенню ці люди відрікаються від наркотиків, алкоголю, розпочинають нове життя, сповнене радощів виховування дітей, реалізації своїх талантів, любові та взаєморозуміння. Розпочинають жити іншим життям і їх рідні, які до цього часу були в полоні залежності своїх близьких.
 
Отець Дмитро Григорак та голова Деснянського району Станіслав Прокопенко в Свято-Троїцькому соборі
 
  До недавнього часу у Свято-Троїцькому храмі щонеділі проводилися благодійні обіди для прихожан. Сьогодні замість обідів нужденні отримують від церкви продуктові набори. Постійно ми надаємо допомогу багатодітним родинам, одиноким пенсіонерам, учасникам Великої Вітчизняної війни, Будинку «Малюк» та міському притулку для дітей по пр.Маяковського,28-б, інвалідам із зору, дітям, які знаходяться на лікуванні у ОХМАТДИТІ, ліквідаторам аварії на ЧАЕС та воїнам-афганцям, організовуємо харчування дітей у літньому таборі при Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, оздоровлюємо дітей із малозабезпечених родин у Ялті та Карпатах та багато іншого. Сподіваюся спільними зусиллями церкви та районних владних структур ми зможемо надавати ще більшу допомогу людям.
   - Модель поведінки та взаємовідносин, коли відсутні любов, повага, терпимість один до одного можна спостерігати сьогодні в стосунках між людьми - у трудових колективах, родинах, суспільстві в цілому.
  - Так, на жаль сьогодні стають скоріше правилом, ніж винятком, приклади неповаги до старших, коли у громадському транспорті не поступаються місцем, не прислухаються до порад, думок старших, не поважають їх досвід, тому велику увагу приділяємо вихованню дітей. З благо¬словення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира при Свято-Троїцькому храмі вже 16-и рік працює недільна школа.Діти вивчають не тільки Старий та Новий Заповіти, історію релігії, іконографію та релігійну етику, а й навчаються головному - Любові до Бога, ближнього, батьків, Вітчизни. З 2013 року при храмі організована вокально-хорова студія для музично-обдарованих дітей. У великі свята вихованці та викладачі недільної школи організовують святкові вистави для прихожан, духовенством храму проводяться бесіди з тими, хто вирішив прийняти хрещення та вступити у духовний шлюб. Більше 10 років спільно з дайвінг-клубом «Катран» очищуємо дно річки Десенка від сміття, беремо участь у міській акції «Зробимо ліс чистим», проводимо численні екскурсії по історичних місцях Києва та Київщини, здійснюємо паломницькі поїздки до святинь Православ'я України та Росії, що допомагає виховувати у молоді і почуття патріотизму та любові до рідного краю, адже не випадково патріотизм ще називають «громадянською релігією».
  - Сьогодні Свято-Троїцький собор став не тільки окрасою Деснянського району, а й духовним притулком для всіх віруючих.
  - Свято-Троїцький храм - перший величний храм, збудований на території Києва за останні 80 років. У серпні 2000 року до Свято-Троїцького храму були передані із Санаксарського монастиря (архімандритом Варнавою, намісником цього монастиря), ікона і часточка святих мощів преподобного Феодора Санаксарського — великого подвижника Православної Церкви, а також ікона святого праведного воїна Федора Ушакова, його рідного племінника.
  Це були перші святині, які Господь подарував Троїцькому храму.
  Інші святині — чудотворна ікона преподобного Серафима Саровського і часточка його мощів — знаходяться в храмі з жовтня 2000 року. Саме тоді, за благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира, група прочан Свято-Троїцького храму здійснили прощу — паломницьку поїздку до Дівеєвського жіночого монастиря, звідки привезли ці святині. У 2010 році Свято-Троїцькому храму благодійниками був подарований ковчег з часточками мощей усіх Преподобних Києво-Печерських святих, а в 2011 році - ікона Великомученика Димитрія Солунського Мироточивого з часткою мощей святого.
 Божественні літургії служаться у храмі щоденно: рання - о 8-й годині ранку, вечірні Богослужіння о 17-й годині, у неділі і в святкові дні служаться дві Божественні літургії: рання і пізня о 7-й та 10-й годині ранку. Після літургії — молебень (щочетверга - водосвятний) і панахида. Акафіст служиться щовівторка - преподобному Серафиму Саровському, щоп'ятниці — всім Києво-Печер¬ським святим, щонеділі — Святій Живоначальній Трійці. Здійснюються Таїнства: Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Причастя, Соборування, Шлюбу — тобто все те, що складає суть релігійного життя Православної Церкви. 
 
Оксана Сапожинська, спеціально для «Вісника
Деснянського району».

 
 
 
 
Знайшли помилку у тексті?
Будь ласка, виділіть її  та натисніть Ctrl + Enter