Бесіда з українською майстринею художньої вишивки Тетяною Протчевою
| 
| 
Протчева, Т."Музей вишивки створювали разом із сином" :
[бесіда з українською майстринею художньої вишивки Тетяною Протчевою] /
Протчева Т., Чечель Л. ; записала Людмила Чечель // Культура і життя. - 2015. -
24 квіт. (№ 20). - С. 9 : фото.
Музей вишивки створювали разом із сином
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
У роботах художниці Тетяни Протчевої переважають три
напрямки: квіти, 
посуд та національні орнаменти, які майстриня використовує у
вишиванні картин, листівок та краваток.
посуд та національні орнаменти, які майстриня використовує у
вишиванні картин, листівок та краваток. Останні є авторською розробкою вишивальниці.
Популярність мають метелики та чоловічі хустинки для фраків. Пані Тетяна
одягає в національний колорит і ляльки -вишиває для них одяг та вишукує рідкісні
оригінальні прикраси. На особливому місці у творчості майстрині - ікони.
Пані Тетяна народилася й живе в столиці, має вищу
технічну освіту і весь час працювала завідувачкою бюро приватизації житла
Деснянського району міста Києва. Вишивкою займається з дитинства. Це
захоплення передала їй мама. Мистецтво української вишивки Тетяна Протчева
представляє на вітчизняних та міжнародних виставках.
За кавою в Музеї вишивки розмовляємо з майстринею. Я
пригадую, як познайомилася з нею, коли вона виставляла вишиту карту України.
- Пригадуєте ту нашу зустріч, пані Тетяно? Ви
продовжували презентувати першу вишиту карту України...
- Так, це було в Будинку офіцерів. А трохи раніше,
2009 року, в Луцьку була презентація проекту «Україна - єдина країна». Я є
його авторкою. Ідея виникла тоді, коли я дізналася, що в Японії (а була я там у
2005 році) не знають навіть де знаходиться наша країна... Отож я вирішила
розпочати роботу з Інституту картографії.
До слова, поділюся, що мої ідеї охоче підтримують
рідні мені мужчини-медики: син і чоловік. Саме сина і є ідея створення Музею
вишивки. Від мами мені дісталася велика бібліотека літератури, присвяченої
вишивці. Багато книжок із вишивання привожу з-за кордону.
Історія вишивки дуже цікава. Дерево життя, обереги є
не тільки в нас, українців. За кордоном також вишивають різними техніками.
Навіть у японському метро спостерігала за тим, як жінка вишивала... Саме так
виникла ідея вишити карту, з якою можна мандрувати, вишивати й розповідати
всім, де знаходиться наша Україна.
Першу карту презентували з сином у Луцьку. На ній сяючою
ниткою я вишила контури кордонів усіх областей. Використовуючи літературу, -
у кожному регіоні представили відповідний орнамент. На презентації ми
побачили, що є охочі зробити свій стібочок на карті. А 8 квітня 2011 року
зареєстровано цей національний рекорд. На той час до вишивання мапи
приєдналося 236 осіб. У неї є паспорт, задокументовано хто, коли і де брав
участь у вишиванні. Хрестики на карті вишили і Президент України Петро
Порошенко з родиною, й екс-президент Віктор Ющенко, багато депутатів, балетмейстер
Григорій Чапкіс... Коли подорожую - карта завжди зі мною.
- Знаю, що маєте ще один, не менш цікавий проект? - Цей проект називається «Карта світу». У 2010 році в
Китаї проходила Всесвітня виставка ЕКСПО (ЕХРО). Усі учасники і гості
виставки, а це представники зі 192 країн, робили свої стібоч-ки на карті.
Працювала я там півроку. А вже коли вишили карту, я передала її до музею ЕКСПО
в Шанхаї. Ця карта є об'єднуючим символом ЕКСПО. У такий спосіб про Україну
дізналися у світі.
Якщо в майбутньому Україна не матиме можливості брати
участь у подібних виставках ЕКСПО, то завдяки цій карті наша держава буде ніби
постійним її учасником. Мапу показували на екранах у метро, на місцевому
телебаченні. Коли я захворіла і приходила в лікарню, то мені казали: «О, я вас
бачила! Це ви вишивали, ви з України?!» Коли купувала на базарі фрукти, мене
усміхнено запевняла, що теж бачили мою роботу.
- Пані Тетяно, коли і як виникла ідея створити Музей
вишивки? До нього вже стоїть черга охочих побачити картини, які світяться в
темряві.
- Над створенням Музею вишивки почала працювати разом
із сином одразу після повернення з Китаю. У серпні 2011 року відкрили в Києві
перший в Україні інтерактивний Музей вишивки. Десять років тому на виставці
ЕХРО 2005 у Японії познайомилася з іншою майстринею, котра подарувала мені
нитки на пам'ять. Нитки були білого кольору, і про їхні властивості я нічого не
знала. Але вночі побачила, що вони світяться.
Потім була виставка в Ізраїлі, там я відвідала святі
місця. Це мене надихнуло на творчість. Коли повернулася додому, відчула, що
готова вишивати ікони. Я вирішила застосувати в роботі нитки, що світяться. Цю
красу вже можна побачити в музеї.
Але вишивки, що світяться, - це не єдине, чим я дивую
відвідувачів. В експозиції також наявні вишиті картини-ілюзії - зображення з
певним оптичним ефектом. Наприклад, до Дня Незалежності я вишила прапор
України, який можна побачити з заплющеними очима. У цій роботі я застосувала
знання про властивості людського зору і мозку. Зосередившись на картинці, а
потім заплющивши очі, можна чітко побачити прапор України.
- У музеї багато одягу та аксесуарів. Нещодавно Ви
порадували відвідувачів колекцією котів на одязі...
- Якось із виставкою своїх робіт була в
Санкт-Петербурзі. А там, виявляється, є Музей котів. До мене підійшли представники
музею й запитали, чи можу я вишити цих звірів. Подумала, що подавати котів у
картинках - це не новина. Ось так і створила колекцію на одязі для
шанувальників пухнастих. Цієї весни колекція мала б експонуватися на виставці
в Іспанії, та через події в Україні ми її відклали.
Нині на півночі Іспанії завершився X фестиваль котів.
Одна представниця з України повезла туди мої торбинки з котиками. Уявіть собі,
що власниця Музею котів придбала для свого закладу три торбинки! А ще на мене
чекає диплом! Торік саме у День котів (і березня) вишила всім відомого кота
Леопольда, який говорить: «Друзі, давайте жити дружно!» Коли вимикається
світло, картина світиться. Це мистецтво називається глоу-арт - сяюча вишивка.Саме за це моє ім'я занесли до Книги рекордів України в категорії «Мистецтво
вперше».
Вважаю, що мистецтво
популярне, якщо воно відповідає часові. Мій син говорить: «Мамо, вишивають
зараз усі, але, щоб привернути увагу до робіт не тільки людей старшого віку, а
й молодь, вишивка має бути сучасною!»
Пошук
Життя району
