Капсамун, Іван. Як Україна осмислила День пам'яті жертв політичних репресій : [15 травня на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" відбулось День пам'яті жертв політичних репресій] // День. - 2016. - 17 трав. (№ 83). - С. 5 : фото.

15 травня на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбулось вшанування Дня пам’яті жертв політичних репресій. Участь у пам’ятних заходах взяли Президент України, парламентарі, дипломати, духовенство й громадськість...

 

Упродовж 1937—1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС для таємного поховання у Биківнянському лісі (найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій). У заздалегідь підготовлені ями скидали навалом тіла жертв, які присипались вапном та засипались ґрунтом. Останній спочинок тут знайшли, за різними оцінками, від 15 до понад 100 тисяч осіб (різних національностей), закатованих під час допитів або ж розстріляних переважно в позасудовому порядку органами НКВС у Києві.

Здавалося б, пройшло стільки років і жах сталінських репресій в минулому. Однак, окупація українського Криму і частини Донбасу, яка супроводжується сучасними репресіями, демонструє, що нащадки Сталіна в Кремлі знищують небажаних людей так само, як це було за радянських часів. Вбивства, розстріли, катування, викрадення, обшуки — все це триває вже більше двох років на кримських і донбаських землях проти українців, які люблять свою батьківщину і сказали «ні» агресору. Вони жертви політичних репресій в XXI столітті. Як зазначив Президент Петро Порошенко під час виступу в неділю, сталінський режим прагнув знищити еліту української нації — вчених, письменників, діячів культури. Так само діє сучасна Росії в Криму і на Донбасі, зокрема, і відносно кримських татар, які 18 травня проводитимуть жалобні заходи до річниці депортації 1944 р.

ДВІ ЛІНІЇ ПОВЕДІНКИ І НАСТРОЇВ. ОДНА — ВІД ТИХ, ХТО «НАГОРІ». ДРУГА — ВІД НАРОДУ. РІЗНИЦЯ ОЧЕВИДНА

Наскільки в Україні усвідомлюють трагедію історичних паралелей? Коментує «Дню» відомий історик Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ:

— Якщо взяти науковий бік цього питання, то зроблено дуже багато. Практично виявлені всі джерела, де можуть бути відомості про репресованих. Вони зокрема опубліковані під егідою історика Петра Тронька — працювала комісія, яка опублікувала більше ста великих книг. Ця робота триває і сьогодні. Тому картина репресій 1937—1938 рр. фактично виявлена. Пік репресій припав саме на цей період. Такими ж жахливими репресіями ми вважаємо і Голодомори, але для цього є окрема дата. А от репресії 20-х років XX ст. були висвітлені вченими значно менше, але на сьогоднішній день і той період більш-менш вивчений. Масові репресії припинилися після XX з’їзду КПРС, але точково вони існували аж до приходу до влади Горбачова. Після цього можна казати, що репресії тоталітарної держави припинилися.

На сьогодні існують чотири покоління пострадянських підручників, де проблема репресій висвітлювалася завжди. Наше молоде покоління вже має уявлення про цей день, зокрема, про свічку, яка запалюється на екранах телевізорів. Стосовно людей, які закінчували радянську школу, то серед них також багато хто знає про трагедію.

Мета репресій завжди полягали в тому, щоб суспільство сиділо тихо. Сьогодні Росія в Криму та на частині Донбасу, хоча і дещо замасковано, проводить політику репресій, які нагадують сталінський період, особливо щодо кримських татар. Те, що твориться в так званих ДНР/ЛНР — це жахливі факти, там правлять бал якась уголовщина. Там немає закону, немає до кого звернутися, немає поваги до приватної власності, людського життя. Це повтор в найгіршому виразі сталінської епохи. В Криму зокрема роблять те, що робили в часи Сталіна і менше за часів Хрущова, коли наприклад людину викликали в кабінет, і якщо вона не корилася, могла просто зникнути.
Іван КАПСАМУН, фото Руслана КАНЮКИ, «День»