Биківня : вірш

Павличко, Дмитро. Биківня : вірш // Слово просвіти. - 2016. - 19-25 трав. (№ 20). - С. 2.

Биківня
Приїхав генерал, зоря з Берліна.
Дізнатись прагне, що то за війна,
За що з Москвою б’ється Україна,
В чім ворожнечі тої глибина?
 
Мій гостю, йдімо на повітря чисте,
В сосновий гай, що зветься Биківня.
Туди скатованих енкаведисти
Привозили щоночі і щодня.
 
Тут був паркан, аби вовки і псища
Не забігали пити людську кров,
Була то ласка сталінська найвища,
До людяності катова любов.

Ховали недостріляних живими,
Їх двісті двадцять тисяч тут лежить,
Учителі й письменники, а з ними —
Вся нація — в могильниках наскидь.
 
Тут не звістує дня ні пес, ні півень,
Тут чути кров у сонячній трубі,
А по Вкраїні є таких Биківень
Немало — всіх я не назву тобі.
 
Ти — німець. Знай: фашизм іде з Востока,
Воює за свободу Биківня,
І кров її глибока і висока
Вистрілює, як гін сосни із пня.
 
Тобі Москва приписує ще досі
Цей злочин свій. Якщо вона прийде
До тебе збройно, ти згориш на стосі,
Що розпалило тут НКВД.
 
Знайшли помилку у тексті?
Будь ласка, виділіть її  та натисніть Ctrl + Enter