Овчаренко, Едуард. Найбільша трагедія у картинах
| 
| 
Овчаренко, Едуард. Найбільша трагедія у картинах [Текст] : [у Галереї мистецтв ЦБС Деснянського району відкрили виставку відомого українського художника Валерія Франчука "Розгойдані дзвони пам'яті" та виставку творів графіка Олесі Улибіної] // Слово просвіти. – 2019. – 28 листоп.-4. груд. (№ 48). – С. 14 : фот.
http://slovoprosvity.org/2019/11/28/naybil-sha-trahediia-u-kartynakh/
http://slovoprosvity.org/2019/11/28/naybil-sha-trahediia-u-kartynakh/
Найбільша трагедія у картинах
У Муніципальній галереї мистецтв Деснянського району столиці відкрили виставку відомого українського художника Валерія Франчука “Розгойдані дзвони пам’яті”, присвячену 86й річниці Голодомору в Україні, та виставку творів графіка з Ужгорода Олесі Улибіної, виконаних в оригінальній техніці паперової пластики. Також відбулася презентація книжок Василя Кушерця, Василя Василашка і Валерія Франчука.
У документальному фільмі, знятому 2012 року, 94річна Марія Броніславівна КобилянськаФранчук розказала про жахіття, які творилися у селі Зелена Красилівського району на Хмельниччині у 1932—33 роках минулого століття. Згадала понад 50 односельців, які загинули від голоду.
— Ми оновлюємо експозицію, намагаємося представляти кращі твори столичних художників та митців з інших регіонів України, — зазначив артменеджер Муніципальної галереї мистецтв Деснянського району Києва Олег Смаль. — Художникам завжди хочеться малювати щось світле, добре, весняне і веселе. Але деякі митці працюють для того, щоб розхитувати дзвони пам’яті. У своїх роботах вони зберігають генетичну пам’ять нашого народу. До таких належить і Валерій Франчук — народний художник України, лауреат Шевченківської премії, який через своє серце, через спогади своєї мами пройнявся цією важкою темою.
На більшості його картин немає облич. Це тіні, ангели. Це тисячі, мільйони людей, які покинули цей світ, але залишилися з нами.
— Голодомор — це Голгофа України, — наголосив голова правління Товариства “Знання” України Василь Кушерець. — Цю трагедію не повинні забувати, вона має бути нам пересторогою на майбутнє.
З Москви нам хочуть нав’язати думку, що у 1932—33 роках від голоду в Україні померло 3,5 мільйона людей, хоча насправді загиблих було більш ніж 10 мільйонів.
Спочатку був напад духовний. Припинили українізацію, почалося зросійщення, далі — боротьба з релігією. Зі 100 тисяч церков, які були в Радянському Союзі, знищили 90 відсотків. Нашим ворогом була і є Росія, кілька століть Україна була її колонією. Весь цей час нас намагалися зробити рабами. Навіть у роки Другої світової війни українців загинуло менше, ніж за 500 днів Голодомору.
Картини Франчука — це філософія про вічність людини. Лише подивіться на ці полотна і ви зрозумієте, яку велику трагедію пережив наш народ.
Також Василь Кушерець розповів про книжку “Україна. Голгофа ХХ століття”, яка нещодавно побачила світ у Товаристві “Знання” України, про інші видавничі проєкти.
Скульптор і поет Михайло Горловий підкреслив, що лише одиниці митців можуть з такої силою висловити почуття болю за долю рідного народу.
Заслужений журналіст України Василь Василашко у своєму виступі наголосив, що Європа мовчала про Голодомор. Відразу після Голодомору президент США Франклін Рузвельт визнав СРСР, а прем’єрміністр Франції, який того страшного року відвідав Одесу, заявляв, що ніякого голоду в Україні немає. Першими це питання почали піднімати представники української діаспори. Саме завдяки їм правда почала пробиватися ще до проголошення незалежності України. Ми повинні пам’ятати про Голодомор, аби він не повторився, бо центр, який його організував, існує й нині.
Художник Андрій Кулагін зазначив, що Голодомор — не лише трагедія українського народу, від нього постраждали й інші народи радянської імперії. Від нього вимерла половина населення Казахстану, серед цих людей було багато переселенців з України.
Народна артистка України Валерія Басалаєва назвала Валерія Франчука особистістю, яка робить надзвичайно багато для соборності України. Через живопис, через мистецтво художник будить нашу пам’ять.
Фотохудожник Євген Ковтонюк переконаний, що мистецтво сьогодні є зброєю у захисті нашої держави. Важливо, щоб на таких виставках було більше молоді, аби молоді люди знали минуле, пам’ятали про тих, хто віддав своє життя за незалежність України.
Художниця Аполінарія Франчук зазначила, що на картинах її чоловіка не лише показано тему Голодомору, а й історію України, її сучасність.
Директор Музеюмайстерні Івана Кавалерідзе Олександр Юнін розповів про багаторічну творчу дружбу, яка єднає очолюваний ним музей і Валерія Франчука.
— Нещодавно створив третю частину циклу “Розгойдані дзвони пам’яті”, — зізнався Валерій Франчук. — Це зовсім нові роботи, які я раніше ніде не представляв. Це янголи, це душі померлих. Їм там краще, ніж нам тут. Вони вже у світі божественному.
Маємо пам’ятати мільйони невинно убієнних українців, майже кожна родина зазнала непоправних втрат від цієї страшної трагедії. У кожного з цих людей була своя неповторна доля. Дехто з них не згаданий і досі. Разом з моїми картинами на виставці представлено роботи Олесі Улибіної. Її колосальна графіка дуже глибока, вона надзвичайно суголосна нашому сучасному і нашому майбутньому. Також Валерій Олександрович розповів про свою збіркутриптих “Ти по що?”
Леся Улибіна нині працює в царині графіки та авторської паперової пластики. Вона закінчила Ужгородське музичне училище по класу фортепіано та філологічний факультет Ужгородського державного університету.
“Павло Юрійович Бедзір був першим, хто підтримав мої творчі спроби, — згадує мисткиня. — Без критики, повчань, бо таким був. Сказав просто: “малюйте, малюйте як умієте”. І це було дуже важливо для подальшої творчості, впевненості у своїх творчих можливостях.
Пізніше художникидрузі Василь Сочка, Олена ТріщукГораль підштовхнули до творення об’ємних форм, матеріалом для яких обрала папір. Паперова пластика захопила. Техніки виконання різні, але авторські. Поєднання геометрії в творчості, просторове бачення додали сміливості уяві. Папір — чутливий матеріал, не простий, але перспективний.
Згодом відбулося знайомство з художницею Еммою Романівною Левадською. Вона і вивела мене в публічний простір два роки тому. Окрема подяка пану Андрію Будкевичу за зустрічі, розмови і підтримку”.
На відкритті виставки “Розгойдані дзвони пам’яті” відбувся концерт фольклорноетнографічного хору “Гомін” імені Леопольда Ященка, який виконав кілька творів: “Гей розіслався сивий туман”, “Пам’ять” та “Порвалась остання струна, згадаємо всіх поіменно”. Музику і слова до цих пісень написав засновник і багаторічний керівник хору Леопольд Ященко.
А в Національному музеї літератури України відкрили виставку “Янголи сумують”, на якій Валерій Франчук представив свої нові картини, присвячені темі Голодомору 1932—33 років.
Пошук
Життя району
