«Вогонь пам'яті, шани і
вдячності – вічний»
В лісах зрівняв окопи час,
А поле битви стало гаєм –
Хова рубці земля од нас…
Але душа не забуває.
М. Нагнибіда
|
22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без
оголошення війни напала на Радянський Союз. Захопивши Україну, встановлювався
окупаційний режим. Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Практично в
кожному українському місті був свій „Бабин Яр”: за роки окупації в Бабиному Яру
в Києві загинуло понад 220 тис., в Дробицькому Яру в Харкові – понад 60 тис., в
Янівському концтаборі у Львові – понад 160 тис. людей. А всього в Україні в
період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн.
військовополонених. Гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси
України. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина,
коштовності, чорноземи, а також робоча сила. З України на примусові роботи до Німеччини
було вивезено 2,4 млн. чоловік.
І хоч окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю,
але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу.
Навпаки, нацистський “новий порядок” викликав масовий рух Опору в Україні.
21 червня в бібліотеці ім. В. Кучера відбулася година пам'яті «Вогонь пам'яті, шани і вдячності – вічний» присвячена Дню скорботи і вшанування
пам’яті жертв війни в Україні. Учасники заходу з цікавістю і хвилюванням прослухали розповідь бібліотекаря Кучеренко
А. В. про початок німецько-радянської
війни і втрати українського народу в Другій світовій війні та переглянули презентацію «Вогонь пам’яті» і уривок з документальної
стрічки «1941. Заборонена правда».
В
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни ми згадуємо всіх тих, хто загинув
на полі бою, кого замучили в концентраційних таборах, кого розстріляли у
в'язницях НКВД, хто пожертвував найдорожчим – життям, задля того, щоб наша Вітчизна була вільною.
Схиляємо голови перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
Слава їм, вічна і світла пам'ять!
|
«Гордість України –
футболіст Андрій Шевченко»
|
|
Сьогодні- «Динамо»,а завтра-«Шахтар»
Таки неодмінно ввійдуть у фінал.
Команди успішні, лицарі слави,
Сини України-гордість держави.
Славетний Шевченко,голкіпер Шовковський,
Їх тренери мужні, як був Лобановський. |
Згідно проекту «Українці в контексті розвитку
Європейської цивілізації» в бібліотеці ім. В.Кучера відбулося відео знайомство «Гордість України
– футболіст Андрій Шевченко». Учасники заходу зацікавлено слухали
яскраву розповідь бібліотекаря Славської В.В. про спортивний шлях
талановитого футболіста та переглянули документальний фільм «Секрет успіху - Андрія Шевченко». Приємно було гостям
масового заходу отримати флаєр, присвячений українському футболісту.
Андрій
Шевченко третій, після Олега Блохіна й Ігоря Беланова, українець, що став кращим
гравцем Європи, який присвятив цей титул своєму народові та Україні.
«Лицар неба Іван Кожедуб»
|
Над тобою нависли хмари
В спалахах – вогнях,
І ти, мов витязь,вирушив до бою,
Перепинивши ворогові шлях.
І. Гончаренко
|
За роки війни Іван Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, 120 разів він вступав у двобій з німецькими льотчиками. Ним було збито 62 ворожі літаки. Ім'я Івана Кожедуба занесене до Книги рекордів Гіннеса, як кращого винищувача Другої світової війни за показниками коефіцієнта бойової активності. Його ювілей відзначатиметься громадськістю не лише в Україні, а й далеко за її межами.
До 95 років від дня народження Івана Микитовича Кожедуба , легендарного льотчика-аса Другої світової війни, тричі Героя Радянського Союзу, маршала авіації в бібліотеці ім. В.Кучера відбулася інформаційна година «Лицар неба Іван Кожедуб». Бібліотекар Юрченко К. Л. розповіла про героїчні подвиги легендарного льотчика та показала презентацію «Іван Кожедуб – великий українець» та документальний фільм «Іван Кожедуб».
Іван КОЖЕДУБ: «ГОРДЖУСЯ ТИМ, ЩО Я — УКРАЇНЕЦЬ». Ці слова Івана Микитовича доводилося не один раз чути під час його зустрічей зі студентами, робітниками, колгоспниками, вчителями та іншими представниками трудового люду. Україні потрібно більш енергійно нагадувати в світі, що кращий льотчик антигітлерівської коаліції Іван Кожедуб - українець.
|
Злочин без терміну давності
Татари йдуть по чорній паралелі,
Що так глибоко перетяла Крим,
Вернулися до рідної оселі,
Де дим Вітчизни,
Гіркуватий дим…
Андрій М’ястківський
Сьогодні в Україні на державному рівні відзначається День скорботи і пам'яті жертв депортації кримських татар. Депортація цього народу, розпочата 18 травня 1944 року, – один з найбільших злочинів радянського режиму. Увесь кримськотатарський народ радянська влада звинуватила у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала 200 тисяч осіб, з них 183 тисячі кримських татар.
24 травня, в бібліотеці ім. В.Кучера, відбувся вечір-пам’яті, присвячений 71-й річниці з дня депортації кримських татар «Злочин без терміну давності». Учасники заходу зацікавлено слухали яскраву розповідь бібліотекаря Кучеренко А.В. про трагічну долю кримськотатарського народу та представила презентацію «Злочин без терміну давності».
В ході заходу перед глядачами було продемонстровано уривок художнього фільму про депортацію кримських татар "Хайтарма" та прозвучала пісня у виконанні української співачки кримськотатарського походження Джамали «Шлях додому».
Історія повторюється і наразі кримські татари знову опинилися в складній ситуації – окупаційна влада півострова чинить тиск, змушуючи їх залишити свою батьківщину. Новий режим нагадує радянську владу. У чомусь він навіть гірше, адже тоді за інакомислення ув’язнювали, відправляли у тюрьми. А зараз людина просто може зникнути. Пам’ятаємо минуле. Ні – геноциду!
„Скорботний біль і пам’ятка живим”
Де зараз ви, кати мого народу?
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Василь СИМОНЕНКО
 Щороку, у третю неділю травня, громадськість столиці України приходить в Биківнянський ліс – де лежать сотні тисяч невинно убієнних у 1937-1941рр. наших земляків. Сюди, в цей поминальний день, приїжджають люди з усіх регіонів України, щоб вшанувати своїх батька чи матір, брата чи сестру. Багато українців і досі не знають місця поховання своїх рідних, тому Биківня стала символом одного з найбільших місць масових розстрілів людей комуністичним режимом.
Традиційно, у день пам’яті жертв політичних репресій в Україні, працівники бібліотеки ім. В. Кучера організували виїзне засідання клубу „Золотий вік” в Національний заповідник „Биківнянські могили”, щоб поклонитись пам’яті жертв політичних репресій. Стоячи над безоднею людських страждань, ми відчуваємо глибоку скорботу. Ми розуміємо трагедію закатованих тут людей і жах і розпач їхніх сімей. І просимо Господа дати їм Царство Небесне і вічний спокій. Схилімо голови перед прахом наших предків, які лежать у цьому лісі. Вічна пам'ять померлим.
Присутні вшанували Панахидою та мітингом пам’ять жертв політичних репресій тридцятих років.
|
|
| 
| 
