Бутук, Альбіна. Вихованка С. Лифаря в Києві
Бутук, Альбіна. Вихованка С. Лифаря в Києві [Текст] : [учням Київської Муніципальної Академії танцю ім. С. Лифаря випала нагода зустрітися з Клод Бессі – французькою танцівницею балетної трупи Паризької Національної опери // Слово просвіти. – 2019. – 18-24 квіт. (№ 16). – С. 15 : фот.
http://slovoprosvity.org/2019/04/18/vyhovanka-s-lyfarya-v-kyjevi/
http://slovoprosvity.org/2019/04/18/vyhovanka-s-lyfarya-v-kyjevi/
Вихованка С. Лифаря в Києві
Альбіна БУТУК,
телерадіожурналіст
телерадіожурналіст
Учням Київської Муніципальної Академії танцю ім. С. Лифаря випала унікальна нагода зустрітися з французькою танцівницею Клод Бессі, вихованкою Сергія Лифаря, — примадонною (“етуаль”) керованої ним балетної трупи Паризької Національної опери. Директор Академії Андрій Лягущенко розмовляв з примою про подробиці творчої кар’єри на різних етапах її діяльності.
К. Бессі прийшла в балет у юному віці й почала танцювати на професійній сцені в кордебалеті. Вона відчула силу таланту С. Лифаря — хореографа, педагога, вихователя-психолога. “Він володів рідкісною прозорливістю, — згадує К. Бессі, — вмінням розгледіти у початківцеві найвигідніші для його постави позиції, рухи, які б прихильно сприймала публіка. Тому стежив не лише за суто технічними нюансами, а й пильнував за одягом, зачіскою тощо. Погляньте на численні фото — він завжди бездоганний! Для мене був прикладом для наслідування у всьому. Усім я завдячую йому. На жаль, я не вічна, і все, що пам’ятаю з постановок С. Лифаря, намагаюсь відновити з учнями балетної школи, щоб за допомогою відеозаписів зберегти його надбання для прийдешніх поколінь”.
К. Бессі керувала школою довго (1972—2004) і витратила близько 10 років на те, щоб перемістити її з-під даху Національної Опери до власної, спеціально призначеної будівлі, придатної для реформованої системи освіти. Неодноразово вона демонструвала можновладцям від культури кричущо незручні умови, в яких перебували учні, змушені потерпати від холоду взимку, літньої спеки та від виснажливих поїздок на уроки з загальноосвітніх дисциплін до шкіл у різних районах Парижа. І коли, нарешті, вдалося “достукатися” до чиновницьких сердець, архітектор Крістіан де Портзам втілив чи не найзаповітніші мрії будь-кого з директорів балетних шкіл: три будівлі з символічним наповненням “заняття”—“навчання”—“дім” об’єдналися у оточеному парком спіральному колі, подібно до танцювального руху, адже “танцювальність, забарвлена духовністю, занурення у казку — це і є справжній балет”!
За плечима К. Бессі — участь у постановках С. Лифаря, Дж. Баланчина, М. Бежара, виступи у трупі Американського балету в Нью-Йоркській “Метрополітен”, зйомки в голлівудській стрічці “Запрошення до танцю” з Джином Келлі, написання книжок “Танцівниця-зірка”, “Танець і дитя”, п’ять балетних вистав власної хореографії, нагорода орденом Почесного Легіону. А також гастрольний виступ у Києві у парі з Аттіліо Лабісом.
Цього разу 86-річна прима приїхала також не сама. Один із її постійних партнерів Сіріл Атанасов, хореограф, кавалер ордена “За заслуги”, професор, володар призу В. Ніжинського, до речі, заснованого також С. Лифарем, провів майстер-клас у балетній трупі Національної опери України ім. Т. Шевченка. На репетиціях побували французькі продюсери Франсуа Дюпле, Валері Колен, режисер Бертран Норман (автор фільму “Балерина”), які висловили художньому керівникові балету Аніко Рехвіашвілі захоплення від побаченого, оцінюючи високий рівень української балетної трупи.
Клод Бессі переконана, що поновлення вистав киянина С. Лифаря на сцені театру на батьківщині хореографа — справа, яка варта, аби бути втіленою в життя. До “Сюїти в білому” та “Ромео і Джульєтти”, які вже освоєні, можуть додатися ще й “Міражі”.