Павло Загребельний: золоті сторінки творчості
| 
| 
Біографічна довідка
Павло Архипович
Загребельний (1924-2009) - український письменник, журналіст, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Герой України.Народився 25 серпня 1924 року в с. Солошине Кобеляцького району на Полтавщині.
У 1941-1945 - учасник Другої світової війни, нагороджений бойовими орденами та медалями.
У 1951 році закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету.
1951-1964 - працював в обласній пресі, журналі «Вітчизна», був головним редактором «Літературної України».
У 1964-1979 роках – секретар правління Спілки письменників України.
У 1979-1986 роках - перший секретар Спілки письменників України.
У 1979-1987 роках - Голова Комітету з Державних премій ім. Т.Шевченка.
У 1974-1979 роках – депутат ВР УРСР 9 скликання.
У 1979-1989 роках - депутат ВР СРСР 10-11 скликання.
У 1996-2005 - член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка.
Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями, Герой України (2004). Член Національних спілок письменників і кінематографістів України. Удостоєний лауреата Державної премії СРСР, Національної премії ім. Т. Шевченка.
Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. В його доробку близько двадцяти романів, а також збірки оповідань та повісті.
Книги письменника постійно виходять в перекладах іншими мовами, зростає і кількість видань творів за кордоном.
Роман «Розгін» відзначено Державною премією СРСР (1980), романи — «Первоміст» і «Смерть у Києві» - Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1974).
Виступав Павло Загребельний і з кількома п'єсами, створеними на основі романів — «Хто за? Хто проти?» («День для прийдешнього»), «І земля скакала мені навстріч» («З погляду вічності»); активно виступав із критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також з доповідями, промовами й інтерв'ю. Ці виступи зібрані в книзі статей, есе і портретів «Неложними устами» (1981). До неї ввійшла повість-дослідження «Кларнети ніжності», присвячена П. Тичині.
За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982) та ін.
Помер 3 лютого 2009 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Робота за проектом "Павло Загребельний: завжди несподіваний, завжди цікавий"
Пошук
Життя району
